Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2020 року у справі №160/5299/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 160/5299/19

адміністративне провадження № К/9901/9586/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 (ухвалена судом у складі: головуючого судді Шлай А. В. суддів: Кругового О. О., Прокопчук Т. С. )

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" (далі також- ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі також-ГУ Держгеокадастр, відповідач), в якому позивач просив:

-визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру із застосування під час формування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 від 23.06.2017 №33/220617/03-07 коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,50;

-визнати протиправним та скасувати Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 від 23.06.2017 №33/220617/03-07, сформований ГУ Держгеокадастру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно завищив значення показника Коефіцієнту Кф у 5 разів порівняно з його реальним розміром та порівняно із правильним, законним значенням Коефіцієнта Кф, що був чинним станом на 01.01.2016. Позивач вважав, що, формуючи Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з коефіцієнтом, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,50, відповідач на власний розсуд скасував/оновив код цільового використання землі та коефіцієнт функціонального використання землі (Кф), внесених до Державного земельного кадастру згідно Українського класифікатора цільового використання землі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 позов ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була передана у користування земельна ділянка з метою здійснення будівництва на ній багатофункціонального торгово-розважального комплексу з паркінгом. Будівництво на земельній ділянці тривало та не було завершене станом на час розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 20,4710га з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка знаходиться за адресою: на ж/м Сокіл у районі вул. Космічної (Жовтневий район), підлягав застосуванню Коефіцієнт Кф за функцією використання "Інші землі", та зі складом категорії земель "Землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво" зі значенням Коефіцієнта Кф у розмірі 0,5 згідно чинного на 01.01.2016 та протягом усього 2016 року Додатку №1 до Порядку № 18/15/21/11, відповідно до якого встановлено значення коефіцієнта Кф у розмірі 0,5.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 оскаржено в апеляційному порядку ГУ Держгеокадастру та Дніпровською міською радою, як особою, яка не була залучена судом першої інстанції до участі в розгляді справи.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2020 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що витяг з технічної документації за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, в якому зазначаються певні показники земельної ділянки з технічної документації, у тому числі, про нормативну грошову оцінку та не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив умови договору оренди землі від
04.03.2005, укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою, згідно яких сторонами погоджено, що протягом п'яти років з дня укладення зазначеного вище Договору позивач, як орендар, використовує земельну ділянку для проектування та будівництва (під забудову). Після спливу п'яти років (з
04.03.2010) земельна ділянка використовується для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу (тобто з метою отримання прибутку від здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг).

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час будівництва застосуванню підлягав коефіцієнт 0,5, а з 04.03.2010 - коефіцієнт 2,5 (згідно Додатку 1 Порядку № 18/15/21/11), через те, що змінилось функціональне використання земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" не погодилося із постановою суду апеляційної інстанції і 30.03.2020 подало касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело, на його думку, до неправильного вирішення справи. Так, судом апеляційної інстанції не враховано до спірних правовідносин висновків (правових позицій) Верховного Суду щодо застосування статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" та пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, від 20.06.2018 у справі № 823/902/17, а також Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, та норм Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №817/907/16, від 21.09.2018 у справі №810/4099/16.

У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить залишити її без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 08.04.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Караван-Дніпропетровськ".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.08.2004, основний вид економічної діяльності: 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля".

ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" користується земельною ділянкою площею 20,4710 га з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, розташованою за адресою: м.

Дніпропетровськ, ж/м Сокіл у районі вул. Космічної, на підставі укладеного
04.03.2005 з Дніпровською міською радою договору оренди земельної ділянки.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 04.03.2005 передбачено, що ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" прийняв у строкове платне користування земельну ділянку та зобов'язався використовувати її за цільовим призначенням (УКЦВЗ)
1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги) строком на 25 років, в тому числі 5 років для проектування та будівництва і 20 років для експлуатації багатофункціонального торговельного-розважального комплексу з паркінгом (п.3.1.).

Відповідно до пункту 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору згідно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 517 від 22.02.2005 становить 26 756 799 грн. 06 коп.

Згідно п.4.7 цього договору, позивач також домовився з міською радою про перегляд розміру орендної плати щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером undefined від 23.06.2017 №33/220617/03-07, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на
01.01.2016 становить 605447049,30 грн. Витяг також містить відомості про застосування коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) - 2,50.

Позивач, не погоджуючись із розміром нормативної грошової оцінки, який зазначеній у Витязі, покликаючись на протиправність дій щодо застосування коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) в розмірі 2,50, звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду:

-щодо застосування статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" та пункту
289.1 статті 289 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, від 20.06.2018 у справі № 823/902/17; Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, та норм Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №817/907/16, від 21.09.2018 у справі №810/4099/16, висновки яких, на думку заявника, не враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС.

Такі виключні випадки визначені у частині 4 статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина 5 статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Аналіз зазначених ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є частково подібними.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що витяг з технічної документації за своєю правовою природою є документом інформаційного характеру, в якому зазначаються певні показники земельної ділянки з технічної документації, у тому числі, про нормативну грошову оцінку, колегія суддів зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо скасування Витягу, врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від
17.10.2019 у справі № 817/1814/18, від 12.11.2018 у справі №814/789/17 та від
27.11.2018 у справі №817/1819/17, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову шляхом скасування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Перевіряючи обґрунтованість підстав, з яких позивач оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду в цій частині, колегія суддів виходить з такого.

Так, Верховний Суд у постановах від 03.12.2018 у справі №815/927/15, від
05.02.2019 у справі №804/6692/17, на які посилається позивач, дійшов висновку про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов'язаний з колом прав та обов'язків користувача відповідної земельної ділянки.

Ці висновки Верховного Суду не враховані Третім апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанови від 05.02.2020.

Крім того, судом апеляційної інстанції не врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 823/902/17, у якій сформульовано висновок про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов'язаний з колом прав та обов'язків користувача відповідної земельної ділянки.

Аргументи відзиву на касаційну скаргу про те, що при вирішенні цієї справи слід застосовувати останню (за датою) висловлену правову позицію Верхового Суду, за якою витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб'єкта владних повноважень, через те, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, а лише носить інформаційний характер, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з такого.

Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/1094/17 сформулювала правило, за яким незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Однак, такий підхід не є застосовним щодо правових позицій Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, позаяк КАС України у статті 346 прямо передбачає порядок вирішення питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати. Тобто відступлення в такому випадку, на відміну від відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, може відбутись саме через передачу справи на розгляд плати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду та ухвалення таким складом Суду рішення, яке буде містити правову позицію про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих судових рішеннях.

Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, зокрема, передбачено можливість оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанови суду апеляційної інстанції у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

З наведеного також слідує, що переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє урахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, але відступлення від вже висловленої правової позиції має відбутись в порядку, передбаченому статтею 346 КАС України (через ухвалення судового рішення палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду), а не за критерієм дати ухвалення рішення.

Тому, враховуючи подібність правовідносин щодо оскарження Витягу у цій справі та у справах, в яких Великою Палатою Верховного Суду ухвалена постанова від
20.06.2018 (справа № 823/902/17) та Верховним Судом - постанови від 03.12.2018 (справа №815/927/15), від 05.02.2019 (справа №804/6692/17), на які послався заявник касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, у якому визначено конкретний розмір такої оцінки, безпосередньо пов'язаний з колом прав та обов'язків позивача який є користувачем земельної ділянки, є рішенням суб'єкта владних повноважень.

За наведених підстав, мотиви суду апеляційної інстанції, за яких Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування Витягу, є помилковими.

Водночас, Верховний Суд враховує також, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив також з того, що позовна вимога щодо оскарження дій ГУ Держгеокадастру із застосування під час формування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) зі значенням 2,50, підлягає розгляду по суті.

Дії ж відповідача, які у спірному випадку полягають у застосуванні під час формування Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) в розмірі 2,50, є складовою процесу реалізації повноважень відповідача, дотримання законності якого і підлягає перевірці при наданні оцінки Витягу як рішенню суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується у цій справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині оскарження дій відповідача, виходив з того, що на час будівництва позивачем багатофункціонального торговельно-розважального комплексу з паркінгом (за умовами договору оренди земельної ділянки до 04.03.2010) застосуванню підлягав коефіцієнт 0,5, а з 04.03.2010 - коефіцієнт 2,5 (згідно Додатку 1 Порядку № 18/15/21/11), оскільки змінилось функціональне використання земельної ділянки.

Тобто у цій справі, суд апеляційної інстанції, дослідивши фактичні обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що застосуванню підлягає розмір коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, передбачений Додатком 1 Порядку № 18/15/21/11, в залежності від виду економічної діяльності, для якого така використовується.

Суд критично оцінює посилання заявника касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від
03.12.2018 по справі №815/927/15, через те, що, роблячи висновок про те, що ГУ Держгеокадастру неправомірно застосований Кф - 1, а не 0,5, Верховний Суд виходив з фактичних обстави цієї справи, за яких за умовами договору між господарюючим суб'єктом і міською радою, земельна ділянка надана в оренду Товариству саме для завершення будівництва 100 квартирного житлового будинку.

Натомість, у справі, що розглядається ( №160/5299/19) таких обставин судами попередніх інстанції не встановлено. Суди дослідили зміст Договору оренди землі від 04.03.2005 та встановили, що його умовами передбачено цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги) - (п.1.2). Договір укладено на двадцять п'ять років, в тому числі - п'ять років для проектування та будівництва, двадцять років для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу з паркінгом (з можливим викупом земельної ділянки) - (п. 3.1). Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 5.2).

Також Суд критично оцінює посилання скаржника на обставини неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 у справі №804/6692/17, оскільки, ухвалюючи постанову у цій справі, Суд не наводив висновку щодо тлумачення певних правових норм в частині застосування при формуванні Витягу коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, а вказав, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили докази та надали оцінку обставинам щодо застосування ГУ Держгеокадастру у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивача зональних коефіцієнтів Км2 і локальних коефіцієнтів Км3.

У постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №817/907/16 та від
21.09.2018 у справі №810/4099/16, Суд навів висновок щодо тлумачення норм Податкового кодексу України при збільшенні суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата органами ДФС.

Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов'язками суб'єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов'язки особи (суб'єкта правовідношення).

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про оскарження дій ГУ Держеокадасту, які полягають у застосуванні при формуванні Витягу коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведених позивачем постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, аналіз наведених ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" судових рішень дає підстави вважати, що такі рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судами. У зв'язку з викладеним, не можна дійти висновку про невідповідність висновків, наведених у постанові Третього апеляційного адміністративного суду, висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Більш того, Суд ураховує, що, Законом, який визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та є спрямованим на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, є Закон України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" (далі - ~law25~).

За приписами ~law26~ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

~law27~ передбачено використання нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

У ~law28~ визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ~law29~ нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Згідно з ~law30~ нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 за № 489 (далі-Порядок №489).

Відповідно до пункту 2 Порядку №489 нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
23.11.1995 № 213 (із змінами).

Тобто, як правильно зазначив апеляційний суд у цій справі, на час формування спірного Витягу був чинним наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук № 18/15/21/11 від 27.01.2006 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262), яким, відповідно до Земельного кодексу України, ~law31~ та постанови Кабінету Міністрів України від
23.03.95 N 213, затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оцінки земель нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 1.4 Порядку оцінки земель передбачено, що базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів, проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку оцінки земель в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.3 Порядку оцінки земель нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою 8, складовою частиною якої є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до пункту 3.5 цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Згідно з додатком 1 до пунктів 3.5,3.7,3.9,3.10 (таблиця 1.1) Порядку оцінки земель до земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє застосовується коефіцієнт 0,5.

При цьому до категорії земель комерційного призначення застосовується коефіцієнт 2,5.

Як зазначено вище, позивач та Дніпропетровська міська рада погодили умову Договору оренди землі, за якою протягом п'яти років з дня укладення зазначеного вище Договору позивач, як орендар, основним видом економічної діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля, використовує земельну ділянку для проектування та будівництва (під забудову). Після спливу п'яти років (з 04.03.2010) земельна ділянка використовується для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу (тобто з метою отримання прибутку від здійснення торгівлі та надання комерційних послуг).

Заперечення заявника касаційної скарги проти того, що судом апеляційної інстанції враховано зміну функціонального використання земельної ділянки, виходячи з умов Договору оренди, тоді як позивач вказує на те, що фактично будівництво не завершене, не приймаються Судом, позаяк фактичне виконання чи невиконання умов Договору оренди, зміна умов, погоджених сторонами договірних відносин, в тому числі щодо строків оренди на умовах функціонального використання для завершення будівництва, не були предметом спору у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на час будівництва (за умовами договору) застосуванню підлягав коефіцієнт 0,5, проте з 04.03.2010 - коефіцієнт 2,5 (згідно Додатку 1 Порядку № 18/15/21/11), через те, що змінилось функціональне використання земельної ділянки.

Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №815/6973/13-а, відповідно до якої віднесення земель до певних категорій за функціональним використанням залежить від виду економічної діяльності.

Такий підхід щодо критеріїв віднесення земель до певних категорій за функціональним призначенням, крім іншого, підтверджується самою структурою Додатку 1 до пунктів 3.5,3.7,3.9,3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, яка містить в собі розподіл категорій за функцією використання відповідно до розділів КВЕД.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що використання земельної ділянки в комерційних цілях передбачає застосування коефіцієнту функціонального використання 2,5.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Виходячи з того, що підставою оскарження Витягу була саме незгода позивача із застосуванням коефіцієнту функціонального використання 2,5, і ці доводи позивача не знайшли свого підтвердження, то помилкові висновки суду апеляційної інстанції про те, що Витяг не є рішенням, а носить лише інформаційний характер, не вплинули на правомірність судового рішення про відмову у задоволенні позову як в частині вимог про скасування Витягу, так і щодо вимоги про оскарження дій ГУ Держгеокадастру, які полягали у застосуванні такого коефіцієнту при формуванні витягу.

Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції було прийнято правильне по суті рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині висновків про правову природу витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 в частині мотивів їх прийняття.

За правилами статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, в іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець