Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №0840/3739/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2021 року

м. Київ

справа №0840/3739/18

провадження № К/9901/23647/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року (суддя Батрак І. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В. )

у справі № 0840/3739/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому (з урахуванням уточнень) просив визнати протиправним та скасувати постанову від 21 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1470/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 781830,00 грн. та припис від 03 серпня 2018 року №ЗП 1470/577/АВ/П.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, у позові відмовлено.

3. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін судові рішення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття наказу ГУ Держпраці у Запорізькій області від 01 серпня 2018 року № 1214 та направлення від 01 серпня 2018 року №577 про проведення інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю у термін з 01 серпня до 02 серпня 2018 року зазначено надходження 27 липня 2018 року від Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області листа від 23 липня 2018 року №1844/9/08-01-51-02, та долучених до нього матеріалів перевірок, за результатами яких встановлено використання праці без документального оформлення трудових відносин, зокрема, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який використовував працю громадян ОСОБА_2 - повар, ОСОБА_3 - помічник повара, ОСОБА_4 - прибиральник житлових приміщень, ОСОБА_5 - адміністратор, ОСОБА_6 - прибиральниця (додаток до листа акт фактичної перевірки позивача від 12 липня 2018 року №0434/08/01/14/ НОМЕР_1 разом із додатками до нього - поясненнями вищевказаних осіб).

6. В період з 01 серпня 2018 року з 10-00 по 02 серпня 2018 року до 13-00 посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю.

7. За результатами проведеної інспекційного відвідування складений відповідний акт від 02 серпня 2018 року № ЗП1470/577/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем:

ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 КЗпП України - 01 серпня 2018 року о 10 год. прибули до гостинного двору за адресою АДРЕСА_1, де свою підприємницьку діяльність виконує позивач для проведення інспекційного відвідування за дотриманням законодавства про працю. У ході інспекційного відвідування документально (фотофіксація) було встановлено, що у приміщенні гостинного двору на кухні дві особи (ОСОБА_7, ОСОБА_8 - були зафіксовані 01 серпня 2018 року о 13-00 у процесі виконання функцій кухара та помічника кухара. Із пояснень ОСОБА_7 від 01 серпня 2018 року (додано до матеріалів справи) вона виконувала обов'язки кухара із 01 серпня 2018 року. На робоче місце прибула о 8 год. ранку. Трудовий договір у письмовій формі між ОСОБА_7 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладався, питання оплати праці не обговорювались. Разом із ОСОБА_7 на кухні виконує роботи помічника кухара ОСОБА_8 із 01 серпня 2018 року. ОСОБА_8 надати письмово пояснення відмовилась. Станом на 16 год. 30 хв. позивач надав договори цивільно-правового характеру від 01 серпня 2018 року із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які на час проведення інспекційного відвідування (13-00) були відсутні. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до акта (довідки) фактичної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області від 12 липня 2018 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, пояснень працівників, які надані при перевірці від 03 липня 2018 року, ОСОБА_2 - виконувала функції кухара з 03 липня 2018 року, у день прийняття на роботу трудовий договір письмово не укладався, трудовий договір укладено 06 липня 2018 року №0918. ОСОБА_5-03 липня 2018 року виконувала функції по поселенню відпочиваючих та проводила оплату за надані послуги, на дату 03 липня 2018 року трудовий догорів не укладався, трудовий договір укладено 06 липня 2018 року №1218. ОСОБА_4 - станом на 03 липня 2018 року виконувала роботу по прасуванню білизни, трудовий договір укладено 06 липня 2018 року. ОСОБА_3 - помічник кухара з 03 липня 2018 року, трудовий договір не укладався, дата укладання трудового договору 06 липня 2018 року №0818. ОСОБА_10 - станом на 03 липня 2018 року виконувала обов'язки прибиральниці, на дату прийому на роботу трудовий договір письмово не укладався, трудовий договорі укладено 06 липня 2018 року №1018. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не дотримано вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП України;

ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 - відповідно до даних ГУ ДФС у Запорізькій області направлення повідомлення про прийняття працівників на роботу до Бердянської ОДПІ позивачем здійснено 04 липня 2018 року, що суперечить нормам постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу", згідно з якою подання такого повідомлення має бути здійснено до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

За цими повідомлення про прийняття працівників на роботу 04 липня 2018 року було прийнято: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

8. Від позивача були відібрані письмові пояснення від 01 серпня 2018 року, у яких останній зазначив, що за адресою АДРЕСА_1 працевлаштовані 5 працівників: ОСОБА_4 - прибиральниця, ОСОБА_6 - прибиральниця, ОСОБА_5 - адміністратор, ОСОБА_3 - помічник повара, ОСОБА_2 - повар, які працюють за трудовими договорами від 06 липня 2018 року. Станом на 01 серпня 2018 року позивачем було подано до фіскальної служби повідомлення про прийняття вищезазначених працівників на роботу. Також пояснено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були прийняті на роботу кухаром з 01 серпня 2018 року, записи до трудових книжок не робилися.

9.02 серпня 2018 року позивачем також надані письмові пояснення, у яких вказував, що 01 серпня 2018 року була проведена перевірка інспекторами Держпраці. На їх прохання надав трудові договори на найманих працівників. На той момент не зміг надати договори від 03 липня 2018 року, укладені з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які знаходились у ДФС, та які зміг забрати і надати інспекторам Держпраці після початку перевірки.

10.03 серпня 2018 року інспектором праці складений припис про усунення виявлених порушень №ЗП1470/577/АВ/П, яким позивача зобов'язано до 03 вересня 2018 року усунути, виявлені під час інспекційного відвідування порушення та надати письмове підтвердження його виконання до відповідача.

11. Позивач від підписання та отримання Акту інспекційного відвідування та Припису відмовився, у зв'язку із чим ці документи були направлені позивачу рекомендованими листами із повідомленням про вручення поштового відправлення та були особисто отримані позивачем, що його представником не заперечується.

12.14 серпня 2018 року відповідачем листом №08/03.4-06/6225 повідомлено позивача про призначення розгляду справи про порушення законодавства про працю на 21 серпня 2018 року о 15 год. 30 хв. в приміщенні ГУ Держпраці у Запорізькій області, який направлено у той самий день на адресу позивача. Проте, позивачем це повідомлення отримане у відділенні поштового зв'язку лише 29 серпня 2018 року.

13.21 серпня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акту інспекційного відвідування від 02 серпня 2018 року №ЗП 1470/577/АВ щодо порушень позивачем вимог ч. 1 ст. 21 та ст. 24 КЗпП України, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗП 1470/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 781 830,00 грн.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідними доказами підтверджено факт залучення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_2 (кухар), ОСОБА_4 (прасування білизни), ОСОБА_3 (помічник кухара), ОСОБА_5 (поселення відпочиваючих - адміністратор), ОСОБА_6 (прибиральниця), ОСОБА_7 (кухар), ОСОБА_8 (помічник кухара) без укладання з ними трудових договорів та без повідомлення у встановленому порядку органів ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, що є порушенням ст.ст. 21, 24 КЗпП України та підставою для притягнення до відповідальності згідно ст. 265 КЗпП України.

15. Суди вважали, що особи, з якими позивачем були укладені цивільно-правові договори, та які виконували обов'язки кухаря, помічника кухаря, прибиральниці та адміністратора у гостинному дворі за адресою АДРЕСА_1, де свою підприємницьку діяльність здійснює позивач, фактично працювали на користь суб'єкта господарювання, такі роботи збігаються з видом його економічної діяльності, є роботою з обслуговування його діяльності, а отже ці особи виконували визначену трудову функцію в діяльності суб'єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

16. Також судами враховано те, що із наданих позивачем документів, а саме повідомлення про прийняття на роботу від 04 липня 2018 року, звітності за липень 2018 року, копій трудових договорів від 06 липня 2018 року, було встановлено, що такі дії позивачем були вчинені лише після проведення 03 липня 2018 року фактичної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області та відібрання пояснень від працівників позивача, що також свідчить про недотримання позивачем вимог трудового законодавства. З цих же підстав суд критично розцінив докази стосовно направлення позивачем відповідних звітів до фіскальної служби з інформуванням про укладені цивільно-правові угоди, нараховування та сплату податків, у тому числі ЄСВ, оскільки ці докази були оформлені лише після його перевірки органом ДФС.

17. Суди відхилили посилання скаржника на порушення ст. 61 Конституції України, оскільки постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2018 року №310/7480/18 провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

18. Щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи та застосування штрафної санкції суди зазначили, що відповідачем вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема, на адресу позивача 14 серпня 2017 року рекомендованим листом було направлено лист, в якому повідомлялося про розгляд справи, проте позивачем вказаний лист вчасно не отримано. Будучи обізнаним щодо результатів інспекційного відвідування позивач не скористався правом прийняти участь у розгляді справи, не подав обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, явку представника для участі у розгляді справи не забезпечив.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

19. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

20. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили приписи ст. 61 Конституції України, оскільки допустили накладення на позивача подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

21. У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що суди у цій справі помилково не застосували преюдицію, яка встановлена постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2018 року №310/7480/18.

22. На думку позивача, притягнення до відповідальності за умов відсутності фактичного порушення на дату проведення інспекційного відвідування у повній мірі нівелює мету, цілі та завдання покарання.

23. Скаржник стверджує про порушення строків повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. ГУ Держпраці у Запорізькій області стверджує, що у цій справі не було порушено ст. 61 Конституції України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, виходить з такого.

(а) щодо доводів позивача про порушення судами ст. 61 Конституції України та подвійного притягнення до відповідальності.

26. Об'єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22 грудня 2020 року дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб'єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України та ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України).

Отже, фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 1 ст. 41 КУпАП.

27. Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:

- штрафи, передбаченні ст. 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв'язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.

28. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи слід врахувати, що постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2018 року №310/7480/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП.

29. У зв'язку з цим позивача подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення в даному випадку відсутнє, а доводи касаційної скарги в частині порушення ст. 61 Конституції України не знайшли свого підтвердження.

(б) щодо можливості застосування преюдиції

30. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

31. У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14 Верховний Суд зробив висновок, що вказана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

32. У постанові від 12 червня 2020 року у справі №813/3750/16, обставини якої є подібними, Верховний Суд погодився із застосуванням постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП як преюдиційної у справі про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

33. Можливість застосування преюдиції у подібних правовідносинах висловлена також у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справах №824/588/18 і №0740/826/18.

34. При розгляді цієї справи наведений вище підхід може бути застовано, виходячи з такого.

35. У цій адміністративній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано цивільно-правові договори від 03 липня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, договори від 01 серпня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8 про надання послуг з приготування страв, договори від 03 липня 2018 року з ОСОБА_6, ОСОБА_4 щодо надання послуг з прибирання житлового приміщення, договір від 03 липня 2018 року з ОСОБА_5 про надання послуг з організації тимчасового проживання.

36. У постанові Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2018 року №310/7480/18 суд дійшов висновку, що на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 41 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

37. При цьому Бердянський міськрайонний суд Запорізької області надав оцінку вищевказаним цивільно-правовим договорам і зробив висновок про те, що цивільно-правові договори від 03 липня 2018 року що укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06 липня 2018 року, укладені з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідають вимогам законодавства України, зокрема ст.ст. 901, 902, 903, 904, 905, 906, 907 ЦК України, не скасовані судом та не створюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

38. Зважаючи на те, що обставини, встановлені у постанові Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 вересня 2018 року №310/7480/18 не були належним чином спростовані при розгляді адміністративної справи про скасування припису та постанови про накладення штрафу, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено вчинення порушення трудового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

39. Верховний Суд вважає, що у зв'язку із встановленням у справі №310/7480/18 відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, за допуск ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, Головне управління Держпраці у Запорізькій області протиправно притягнуло фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

40. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права при оцінці доказів, що призвело до прийняття невірного рішення про відмову у позові.

41. За правилом ч.ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

42. З огляду на викладене, судові рішення слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову і скасування постанови від 21 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1470/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 781830,00 грн. та припису від 03 серпня 2018 року №ЗП 1470/577/АВ/П.

43. Керуючись ст.ст. 2, 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі №0840/3739/18 - скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 03 серпня 2018 року №ЗП 1470/577/АВ/П і постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1470/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у розмірі 781830,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб