Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 243/3117/17

адміністративне провадження № К/9901/37432/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. (судді - Ястребова Л.В., Васильєва І.А., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії з березня 2016 року та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату їй пенсії за віком та сплатити заборгованість за період починаючи з березня 2016 року на рахунок обраного нею банку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та з березня 2016 року їй припинено виплату пенсії з підстав, не передбачених законом. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача в частині припинення виплати пенсії та визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати позивачу пенсії з березня 2016 року.

Зобов'язано відповідача поновити нарахування і виплату позивачу пенсії за віком з 01.03.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 та постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014р. №637 до з'ясування фактичного місця проживання позивача та особистого її звернення до управління Пенсійного фонду із відповідними документами.

Крім того, відповідач посилається на те, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам можлива лише через відділення ПАТ «Ощадбанк», а тому позовна вимога щодо виплати пенсії на рахунок у іншій банківській установі не відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає задоволенню.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 23.01.2015р. №1445005851 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Луганськ до с. Богородичне Слов'янського району Донецької області.

З 01.03.2016р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.02.2016р. та інформації, наданої Службою безпеки України, до з'ясування фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.06.2016р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено з липня 2016 року у зв'язку із ненаданням позивачем до встановленого строку документу про відкриття рахунку у ПАТ «Ощадбанк» та подання заяви про поновлення пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 05.11.2014р. №637.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже тривалий час фактично не проживає за місцем своєї тимчасової реєстрації у с. Богородичне Слов'янського району Донецької області, що відповідно до положень чинного законодавства України виключає правові підстави для виплати їй пенсії, як внутрішньо переміщеній особі.

Суд дійшов висновку про те, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014р. № 637 позивачем відкрито рахунок у банківській установі ПАТ «Укрсоцбанк», в той час як законодавчо визначений банк для внутрішньо переміщених осіб є ПАТ «Ощадбанк», а тому відповідач позбавлений права нараховувати позивачу пенсію.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.02.2016р. та інформація, надана Службою безпеки України, носять роз'яснювальний характер, не є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, та не є належною підставою для припинення пенсії відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача сплатити заборгованість пенсії на рахунок уповноваженому банку, обраного раніше позивачем, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства пенсія внутрішньо переміщеній особі виплачується тільки на рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк», у зв'язку з чим при умові відкриття позивачем відповідного рахунку та повідомлення про це відповідача позивач має усі законні підстави для отримання належної їй невиплаченої пенсії з березня 2016 року.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук