Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2019 року у справі №826/17796/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №826/17796/14

адміністративне провадження №К/9901/5857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 (суддя Амельохін В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 (головуючий суддя О.М. Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.)

у справі №826/17796/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Софіт-Люкс" звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено частково.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що сплачені декларантом суми коштів не є надмірно сплаченими грошовими коштами, помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, а є передоплатою. Крім того, митний орган вказує, що повернення коштів здійснюється виключно органами Казначейства. При цьому, суди не в праві зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші офіційні документи. Відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права у частині задоволених позовних вимог.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, згідно яких, судами попередніх інстанцій не були допущені порушення матеріального та процесуального права під час розгляду справи. Позивач вважає постанову суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій обґрунтованими та законними. Позивач переконаний, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Як зазначає позивач, скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів тягне за собою необхідність коригування митної вартості до вартості, визначеної декларантом та повернення надмірно сплачених, у зв'язку з таким коригуванням, митних платежів.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 попередній розгляд справи №826/17796/14 призначено на 22.01.2019.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київською регіональною митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів від 22.10.2013 №100250000/2013/6000870/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, у справі №826/716/14 за позовом ТОВ «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2013 №100250000/2013/6000870/2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

ТОВ «Софіт-Люкс» звернулось до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з заявою від 09.09.2014 №09-09/1/14 про повернення надмірно сплачених митних платежів, відповідно до статті 301 Митного кодексу України, Розділу III Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом ДМСУ від 20.07.2007 №618.

Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 10.10.2014 №11347/1/26-70-52-05 надала відповідь ТОВ «Софіт-Люкс», відповідно до якої митний орган повідомив, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи про скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 22.10.2013 №100250000/2013/6000870/2. Тому, правові підстави для повернення коштів з Держбюджету України у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відсутні.

Позивач звернувся з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії:

визнання незаконними дії відповідача щодо незадоволення заяви позивача від 09.09.2014 №09-09/1/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом;

зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених позивачу митних платежів та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м.Києві;

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 9 819,39грн., з яких 7 931,05грн. - ПДВ та 1 888,34грн. ввізного мита.

Постановою суду першої інстанції, яка залишена без змін апеляційним судом, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо неприйняття рішення про повернення ТОВ «Софіт-Люкс» надмірно сплачених митних платежів на суму 9 819,39грн. у формі Висновку та його направлення ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві для здійснення повернення вказаної суми коштів з бюджету ТОВ «Софіт-Люкс», у встановлений чинним законодавством строк.

Зобов'язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів підготувати Висновок про повернення надмірно сплачених ТОВ «Софіт-Люкс» митних платежів у сумі 9 819,39грн. та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами ГУ Державної казначейської служби України у м.Києві.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди посилались на те, що наявними матеріалами справи підтверджується подання позивачем до митного органу письмових заяв про повернення надмірно сплачених платежів. Проте, відповідачем не було вжито дій, визначених законодавством, а лише направлено на адресу позивача лист.

При цьому, суди дійшли висновку про відмову в задоволені решти позовних вимог, оскільки стягненню коштів передує процедура розгляду заяв позивача, яка не була дотримана Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено право декларанта, який заявляє митну вартість, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими теж немає. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 Митного кодексу України, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, яка регламентує умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 був затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, відповідно до пункту 5 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку взаємодії, заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно з положеннями пункту 8 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує, зокрема, висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (пункт 11 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів).

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу в межах встановлених строків та за встановленою формою були подані письмові заяви про повернення надмірно сплачених платежів в розмірі 7 931,05грн. та мита у розмірі 1 888,34грн. До таких заяв позивачем додані всі необхідні у даному випадку документи.

Натомість, відповідачем за результатами отримання такої письмової заяви позивача не було вжито жодних дій, визначених Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (як то проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою).

Митним органом лише направлено на адресу позивача лист від 10.10.2014 №11347/1/26-70-52-05, в якому відсутні обґрунтовані причини для відмови у розгляді заяви ТОВ «Софіт-Люкс».

Таким чином, доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішеннях судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду