Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №591/2754/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа №591/2754/17

адміністративне провадження №К/9901/12254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду міста Суми від 22 листопада 2017 року (суддя Кривцова Г.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Старосуд М.І., судді: Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі № 591/2754/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2017 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 5360 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), зокрема на отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у 2017 році протиправно виплатив йому таку допомогу у меншому розмірі, ніж визначено Законом №3551-XII. Вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційні права.

Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанови судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми допомоги, встановлені даним законом. Дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону №3551-XII є такими, що суперечать, зокрема приписам рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, відповідно до якого не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року (Справа «Кечко проти України») органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, визначених Законом. Звернуто увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 10 лютого 2016 року у справі №537/5837/14-а, відповідно до якої при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII, а не постановою КМУ «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суди встановили, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В 2017 році до 5 травня ОСОБА_1 була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1200 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Не погоджуючись із розміром виплаченої йому допомоги до 5 травня у 2017 році, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що з набуттям чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому дії відповідача є правомірними і підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 25 грудня 1998 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Частиною 1 статті 17-1 №3551-XII встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 1200 гривень.

Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 є також чинними.

Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суди попередніх інстанцій, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, обґрунтовано послався на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012.

Так, у Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право встановлювати порядок та розмір спірної допомоги Кабінету Міністрів України надано не Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а Бюджетним кодексом України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», а тому посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі №10-рп/2008 в цій частині є безпідставними.

Посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, колегія суддів визнає безпідставними та необґрунтованими, оскільки у вказаній постанові було надано правову оцінку іншим правовідносинам, які виникли у 2014 році до набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році відповідач правомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду міста Суми від 22 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 591/2754/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду