Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №804/6652/15

касаційне провадження №К/9901/27466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 (суддя Борисенко П.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 (головуючий суддя - Білак С.В., судді: Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі №804/6652/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» звернулося до адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 №0000702201 та №0000712201.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22.07.2015 позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2015 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 без змін.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Агроінтекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» за період з 01.12.2014 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт від 07.04.2015 №1126/04-07-22-04/34124403.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 148226,59грн. за операціями з придбання:

у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агроінтекс» редукторів, електродвигунів, колеса, візка вантажної лебідки, заднього ходового мосту на підставі договору від 20.01.2015 №08/02/15 та інструментів, металопродукції на підставі договору від 20.01.2015 №09/02/15;

у Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» внутрішніх ремонтних робіт в будівлі АПК за адресою: м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106 на підставі договору підряду від 03.12.2014 №181/05/14;

у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД» комплексної трансформаторної підстанції на підставі договору від 21.11.2014 №174/02/14.

Необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами податковий орган пов'язує з відсутністю необхідних умов у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агроінтекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД» для здійснення господарської діяльності, зокрема, недостатньо трудових ресурсів, основних засобів, обладнання, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Крім того, вказує на те, що придбані позивачем товари та послуги не відповідають основним видам господарської діяльності контрагентів. Також відповідач наголошує на неподанні контрагентами позивача податкової звітності або невідображенні у такій звітності операцій, пов'язаних зі спірними.

За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2015:

№0000712201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 12513,89грн. , в тому числі: 8342,59грн. основного платежу та 4171,3грн.;

№0000702201 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2015 року в загальній сумі 139884грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер та підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Агроінтекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами поставки та підряду, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та іншими.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Крім того, судами встановлено, що придбання підрядних ремонтних робіт в адміністративній будівлі пов'язане з господарською діяльністю позивача, адже таке приміщення використовується ним безпосередньо в цілях організації підприємницького процесу.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо.

Висновки податкового органу про відсутність у підприємств-контрагентів певних основних засобів, складських приміщень та інших ресурсів само собою не може свідчити про нереальність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції, адже законодавство не забороняє залучення третіх осіб до власної виробничої діяльності.

Судами попередніх інстанцій також не встановлено обставин щодо встановлення в договорах поставки та підряду застережень щодо залучення контрагентами третіх осіб до здійснення своїх зобов'язань за такими договорами.

Доводи податкового органу про невідповідність сум сформованого позивачем за оспорюваними операціями податкового кредиту, які вплинули на розрахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, сумам податкових зобов'язань його постачальників суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на податковий кредит за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі №804/6652/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк