Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №826/10456/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2018 року

Київ

справа №826/10456/16

адміністративне провадження №К/9901/5250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2017 (головуючий суддя - Шрамко Ю.Т.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді - Епель О.В., Кучма А.Ю.)

у справі 826/10456/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп»

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

11 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2016 № 100250003/2016/000044/2 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Митниця безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки при поданні митної декларації Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару за ціною договору (контракту).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задовольнив.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості як обов'язкової умови, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної вартості товарів.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Митниця звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяв правомірно, оскільки документи, подані Товариством при митному оформленні для підтвердження митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2014 між позивачем (дилер, Україна) та Компанією «PT SELEMAT SEMPURNA TBK» (постачальник, Індонезія) укладено дилерський контракт №IN009, за умовами якого постачальник зобов'язується продати дилеру для розповсюдження на території України, а дилер зобов'язується прийняти й оплатити товари у відповідності з умовами даного контракту. Поставка товару здійснюється на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі.

За умовами оплати, визначеними дилерським контрактом № ІN009 від 01.06.2014, дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

З метою митного оформлення товару - фільтри паливні та масляні для автомобілів; торгівельна марка - SAKURA, виробник РТ SELAMAT SEMPURNA TBK (країна виробництва - Республіка Індонезія) Товариство 26.05.2016 звернулося до Митниці з митною декларацією № 100250003/2016/136086, в якій митну вартість визначено за основним методом (за ціною договору).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач надав митному разом з декларацією наступні документи: дилерський контракт №ІN009 від 01.06.2014; додаток №1 від 01.06.2014 до дилерського контракту №ІN009 від 01.06.2014; додаткову угоду від 21.02.2016 до дилерського контракту №ІN009 від 01.06.2014; міжнародну автомобільну накладну CMR б/н від 23.05.2016; інвойс № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016; пакувальний лист № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016; прайс-лист виробника товару б/н від 12.04.2016; декларацію про походження товару (інвойс) № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016; копію митної декларації країни відправлення 16LTLUB000EK00F077 від 23.05.2016; бухгалтерські документи (копії видаткової накладної від 27.01.2016 № 240 та податкової накладної від 27.01.2017 №233), інвойс попереднього оформлення № IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016.

26.05.2016 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2016/000044/2.

Як вбачається із зазначеного рішення відповідача, підставою для його прийняття стало те, що подані Товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) наявні розбіжності в транспортних документах щодо країни відправлення; 2) відомості щодо оплати за дану поставку товару не надано; 3) прайс-лист виданий не виробником, а дистриб'ютором та не містить інформації, на яких умовах поставки пропонується для продажу товар та які витрати включено до цін, що не надає можливості врахувати складові митної вартості; 4) не надано висновок експертної організації щодо ціни товару, документи від третіх осіб, пов'язаних з договором, прайс-лист від виробника та митна декларація країни відправлення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Товариством були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення митної вартості товару; надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, у зв'язку з чим підстави для коригування митної вартості відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині другій цієї статті.

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, Митниця посилається на відсутність відомостей щодо засобів оплати на поставку оцінюваного товару, внаслідок чого дійшла висновку, що надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Так, згідно з умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 (Розділ 5), дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту - інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, часткової або повної передоплати товару, придбаного відповідно до дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 та інвойсу №IV/SS-T/2016-04/0517 від 12.04.2016, не було, а тому, зважаючи на передбачену договором відстрочку оплати товару на 180 днів з дати поставки, на момент митного оформлення товару у позивача були відсутні докази його оплати.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що платіжний документ надається лише за умови оплати товару, що свідчить про безпідставність твердження відповідача про ненадання Товариством інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Крім того, Митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказувала на наявність розбіжностей у транспортних документах щодо країни відправлення товару, оскільки в графі 15 поданої митної декларації від 26.05.2016 №100250003/2016/136086 країною відправлення зазначено Сінгапур, в той час як згідно з транспортним документом CMR від 23.05.2016 б/н відправлення товару здійснюється з міста Клайпеда (Литва), що потребувало уточнення маршруту транспортування з метою виключення впливу на величину складових митної вартості оцінюваних товарів.

Відповідно до поданих до митного оформлення документів поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін DAP (Incoterms 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення.

При цьому, умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 передбачено, що відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами, дистриб'юторами і постачальниками з їх складів. Доставка товару дилеру може здійснюватися через порт Литви - Клайпеда або інші порти на розгляд постачальника.

Отже, обов'язок по відправці товару покладається саме на продавця, який самостійно визначає маршрут відправлення товару до місця призначення, враховуючи передбачену умовами дилерського контракту можливість відправлення вантажу не лише зі своїх складів, а й зі складів партнерів, дистриб'юторів і постачальників продавця.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у випадку поставки товару на умовах DAP (Інкотермс 2010) транспортні витрати вже є включеними до фактурної вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому доводи Митниці щодо впливу маршруту транспортування на митну вартість є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на відсутність у прайс-листі необхідної інформації щодо опису товару, умов поставки, витрат, включених до ціни товару, терміну дії цін, то суд касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки це не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої Товариством.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Тобто чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Доводи Митниці про ненадання висновку експертної організації щодо ціни товару, документів від третіх осіб, пов'язаних з договором, митної декларації країни відправлення, колегія суддів також вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договори із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, копія митної декларації країни відправлення є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Вказані відповідачем документи у даному випадку не є тими документами, які спростовують заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом, оскільки з огляду на встановлені судом касаційної інстанції обставини оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товарів, так як усі виявлені відповідачем розбіжності в поданих Товариством документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, з матеріалів вбачається, що копію митної декларації країни відправлення Товариство надавало під час митного оформлення імпортованого товару, про що також зазначає сам відповідач у касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, а виявлені відповідачем розбіжності в поданих Товариством документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова