Постанова КАС ВП від 20.03.2020 року у справі №804/14289/15

10.09.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №804/14289/15

адміністративне провадження №К/9901/27343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Головко О.В., судді - Ясенова Т.І., Суховаров А.В.)

у справі №804/14289/15

за позовом Приватного підприємства "Укрспецстройремонт"

до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Приватне підприємство "Укрспецстройремонт" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинської ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин платника з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» у періоді, що перевірявся.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.04.2013 №0000742205, яким Приватному підприємству «Укрспецстройремонт» збільшено суму грошового зобов`язання, в тому числі за основним платежем в сумі 236 419, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 59 105, 00 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 15.04.2013 №0000752205, яким Приватному підприємству «Укрспецстройремонт» збільшено суму грошового зобов`язання, в тому числі за основним платежем в сумі 248 240, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 62 060, 00 грн;

- стягнуто з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Укрспецстройремонт" судовий збір у сумі 2 294, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичність виконання умов зазначених договорів та рух активів підтверджується наданими позивачем первинними документами, а тому Товариством правомірно відображено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відображено податковий кредит у розмірі суми ПДВ, перерахованої на рахунок постачальників.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність ретельної перевірки дійсності руху активів у процесі виконання між позивачем та вказаними вище контрагентами операцій, необхідності встановити фактичних виконавців розглядуваних робіт, підстави такого залучення, порядок проведення розрахунків з цими особами, спосіб у який здійснювався допуск цих осіб до цехів фактичних замовників для виконання умов укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами договорів.

За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реального виконання укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом угод у періоді, що перевірявся, зазначив, що позивачем не надано суду доказів можливості виконати ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" роботи з модернізації, поточного та капітального ремонту обладнання, а також доказів наявності основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, робочого персоналу, тощо для виконання умов зазначених договорів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрспецстройремонт" задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000752205 та №0000742205 від 15.04.2013 ;

- присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства "Укрспецстройремонт" документально підтверджені судові витрати у розмірі 12 290 грн 10 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Підприємство надало усі належні та необхідні докази для підтвердження фактичного виконання умов укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод, а саме: перелік осіб, що безпосередньо були залучені у виконанні робіт з модернізації, поточного та капітального ремонту обладнання, а також докази наявності у ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" необхідних технічних ресурсів для виконання передбачених договорами робіт.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 31.01.2013 зазначає, що ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" являється "транзитним" підприємством та надає послуги по незаконному формуванню податкового кредиту реальним суб`єктам господарювання, у останнього відсутні основні засоби, для виконанння умов укладеного з Підприємством договору, що свідчить про протиправність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним вище контрагентом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Укрспецстройремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Спецстанкострой», ТОВ «Шоковіта», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП«Екоскан Сервіс», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Лігран», ТОВ «ФеррітД», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 по 31.01. 2013.

За результатами перевірки складено акт від 01 квітня 2013 року №2577/117/22.5-07/35594589 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

-п.44.1, п.44.3, п.44.5 п.44.6 ст.44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 236 419 грн, у тому числі: травень 2012 року - 89 775 грн; червень 2012 року - 63 314 грн; - липень 2012 року - 68 407 грн; серпень 2012 року - 14 923 грн;

-п.п.14.1.36. п. 14.1 ст.14, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4. п.п.138.8.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму валових витрат у розмірі - 1 182 095 грн, а отже занижено суму податку на прибуток 248 240 грн, у том числі: II квартал 2012 року - 160 743 грн; III квартал 2012 року - 87 497 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013:

- №0000742205, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 236 419, 00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 59 105, 00 грн;

- №0000752205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 248 240, 00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 62 060 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про відсутність реального виконання угод, укладених між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс», оскільки останні реально не виконувались, а були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Підприємства.

Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статі 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, у тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Абзацом 1 пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (Виконавець) було укладено договори про виконання робіт №24 від 07.05.2012, № 25 від 07.05.2012, №26 від 01.06.2012, за умовами яких Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання наступних робіт: поточний, капітальний ремонти та модернізація обладнання в цехах, ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Інтерпайп НТЗ», ВАТ «ДКМД», ТОВ «Інтерпайп Нико Тьюб» по капітальному ремонту доменної печі № 2 2р ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», капітальний ремонт стана 3000 на ПАТ «Алчевському металургійному комбінаті».

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом договорів, зокрема, зазначив, що Підприємство надало відомості про осіб, що безпосередньо були залучені у виконанні робіт з модернізації, поточного та капітального ремонту обладнання, а також докази наявності у ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" необхідних технічних ресурсів для виконання передбачених договорами робіт.

В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається, зокрема, на постанову слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 31.01.2013, в якій зазначено, що ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" являється "транзитним" підприємством та надає послуги по незаконному формуванню податкового кредиту реальним суб`єктам господарювання.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст 227 КАС України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додані позивачем до матеріалів справи рішення загальних зборів Тимчасового трудового колективу від 28.06.2012 та договір підряду від 29.06.2012, укладений між Підприємством та Тимчасовим трудовим колективом з метою забезпечення виконання умов договорів №24 від 07.05.2012, № 25 від 07.05.2012, №26 від 01.06.2012, жодним чином не підтверджують факту виконання зазначеними особами робіт з поточного, капітального ремонту та модернізації обладнання, натомість свідчать лише про намір їх здійснити.

Також позивачем надано лист директора ПП "Траст-Атлантіка Сервіс" від 10.07.2012 №27 з проханням забезпечити перевезення в обидва кінці співробітників у кількості 68 чоловік до ПАО "АМК" у м. Алчевськ, при цьому не надано жодних доказів, які б підтверджували фак здійснення перевезення співробітників, а також свідчили яким саме транспортом здійснювалося таке перевезення.

Крім того, всупереч вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено чи здійснювався (і яким чином) розрахунок з наведеними у наданому позивачем переліку особами, які за свідченням Підприємства виконували відповідні роботи. Крім того, судом апеляційної інстанції всупереч вказівок Вищого адміністративного суду України не перевірено належним доцільності залучення Підприємством зазначеного контрагента та наявність у нього необхідного обладнання для виконання робіт, оскільки надані Підприємством договір від 16.04.2012, укладений ПП «Транс-Атлантика Сервіс» з ПП «Укрпроммонтаж», згідно з яким останнє надає у користування контрагенту два крани МАЗ 533702, а також список інструментів свідчать лише про намір та не є належним доказом здійснення фактичної передачі обладнання ПП «Транс-Атлантика Сервіс».

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, встановити чи відбулися зміни майнового стану платника за результатами господарської діяльності позивача з вказаним вище контрагентом у періоді, що перевірявся, витребувати докази здійснення позивачем розрахунку і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати.

Справу №804/14289/15 направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0