ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/997/16

адміністративне провадження №К/9901/13113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.) у справі №826/997/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне «ЗМ Україна» (далі - ТОВ «ЗМ Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва у з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 26.08.2015 № 125130013/2015/110034/2, від 02.09.2015 №125130013/2015/110035/2 від 22.09.2015 №125130013/2015/1100039/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх необхідних документів для підтвердження визначеної ним митної вартості ввезеного товару, відсутності підстав коригування митної вартості, недоведеності відповідачем правомірності та обґрунтованості прийнятих рішень.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Київська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Київська міська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 54 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач посилається на правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи містять суттєві розбіжності щодо складових митної вартості ввезеного товару, продавець та покупець є пов'язаними особами й існуючий взаємозв'язок вплинув на ціну товару, а також зазначає, що митна вартість товарів підлягає збільшенню на суму страхового покриття.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між компанією «ЗМ ЕМЕА GmbH» та TOB «ЗМ Україна» укладено зовнішньоекономічний договір поставки від 01.02.2014 № ЗМ ЕМА-02/2014, на виконання умов якого позивачем протягом липня-серпня 2015 року здійснювався імпорт товару «скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм)» на підставі інвойсів від 19.08.2015 № 9230407895, від 31.08.2015 № 9230421056 та від 17.09.2015 № 9230442633.

Для здійснення митного оформлення зазначеного товару позивачем до Київської митниці ДФС разом з вантажними митними деклараціями було подало наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний договір від 01.02.2014 № 3М ЕМА-02/2014 з додатками; інвойси (рахунки-фактури) від 19.08.2015 № 9230407895, від 31.08.2015 № 9230421056 та від 17.09.2015 № 9230442633; транспортні накладні (СМR) від 31.08.2015 № 31/08/15, № 18/08/15/03 від заяви імпортера від 25.08.2015 № 183, від 02.09.2015 № 190, від 21.09.2015 № 204, в яких надані роз'яснення щодо умов продажу товару, а також зазначено про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Крім того, у вказаних заявах позивач повідомив відповідача про відсутність умов, зазначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, митним органом запропоновано додатково надати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування тощо.

На виконання вимог митного органу позивач надав такі документи: прайс-лист виробника на 2015 рік; комерційна пропозиція продавця від 08.06.2015; копії митних декларацій країни відправлення, експертний висновок ТПП № Ц-685 від 24.07.2015; калькуляція від виробника на оцінюваний товар, бухгалтерська довідка імпортера по взаєморозрахункам з контрагентами від 11.08.2015, а також видаткові накладні від 10.07.2015 № 090425, від 27.07. 2015 року № 090426, від 05.08.2015 № 091293 та товарно-транспортні накладні до них; звіт № 60 від 04.09.2015 «про незалежну оцінку товару…», складений відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 580/15 від 17.07.2015 та іменного сертифікату на право проведення самостійної експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України від 04.11.2000 № 2000 (безстроковий).

Також позивач повідомив митний орган про неможливість надання інших документів.

Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості від 26.08.2015 № 125130013/2015/110034/2, від 02.09.2015 № 125130013/2015/110035/2 та від 22.09.2015 № 125130013/2015/1100039/2.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені доводи відповідача, про існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Так, відповідно до частин 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Митним органом в свою чергу не надано обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару, твердження митниці про навмисне заниження вартості товару ґрунтується виключно на підставі порівняння заявленої митної вартості товару із митною вартістю товару, який ввозився на територію України до установлення нових цін згідно комерційної пропозиції від 07.06.2015.

Крім того, у спірних рішеннях на підставу для їх прийняття, окрім наявного взаємозв'язку між продавцем та продавцем, також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін.

Разом з тим, комерційна пропозиція - повідомлення про зміну ціни, датується 07.06.2015, в той час, як інвойси, за яким здійснено митне оформлення товару за ЕМД, виписаний 19.08.2015, 31.08.2015 та 17.09.2015, тобто у відповідності до вимог п. 5.2 договору поставки більш ніж за 30 днів до зміни ціни.

Щодо посилання митниці на те, що ТОВ «ЗМ Україна» зобов'язане було збільшити митну вартість оцінюваних товарів на суму страхового покриття, оскільки витрати на страхування не були включені до ціни товару, судами встановлено, що умови договору поставки та маркетингу № 3М ЕМА-02/2014 від 01.02.2014 вказують на те, що вартість страхування була включена до ціни товару.

Згідно з пунктом 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування товарів (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Термін «СІР» Інкотермс 2010 означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Також покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. За умовами CIP на продавця також покладається обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки та маркетингу від 01.02.2014 № 3М ЕМА-02/2014 купівельна ціна товару включає, зокрема, вартість попередження пошкоджень товару.

Таким чином, умови вказаного договору передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, не підлягає збільшенню на суму витрати на його страхування.

Не заслуговують на увагу посилання митного органу на те, що ТОВ « 3М Україна» не надало страховий сертифікат є необґрунтованими, адже у даному випадку покупець не несе витрати на страхування товарів. Страховий сертифікат також не є обов'язковим документом для передачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом.

За наведених обставин суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна