Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №808/8461/14

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №808/8461/14

адміністративне провадження №К/9901/1116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г., суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/8461/14

за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1. до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконними та скасування розпорядження та припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2015 (прийняту в складі головуючого судді - Калишник Ю.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Дурасової Ю.В., суддів: Проценко О.А., Туркіної Л.П.), у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопада 2014 року Арбітражний керуючий ОСОБА_1. звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати припис Головного управління юстиції у Запорізькій області про недопущення повторних порушень від 18.11.2014 № 31-п/14;

визнати незаконним та скасувати розпорядження Головного управління юстиції у Запорізькій області про усунення порушень від 18.11.2014 № 36-р/14;

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що не погоджується із висновками акту позапланову невиїзну перевірку його діяльності під час виконання ним обов'язків ліквідатора Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», оскільки на його думку відповідачем був порушений порядок проведення перевірки, висновки, викладені у акті перевірки, є суб'єктивним припущенням перевіряючих, довільним трактуванням вимог нормативно-правових актів, зазначені у приписі та розпорядженні порушення чинного законодавства він не допускав.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24.02.2015 позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував припис про недопущення повторних порушень від 18.11.2014 №31-п/14 та розпорядження про усунення порушень від 18.11.2014 року №36-р/14.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача були відсутні порушення у його діях під час проведення трьох перших аукціонів з продажу майна ПП «Фабрика делікатесних сирів».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2015 апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Запорізькій області залишив без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2015 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У серпні 2015 року представник за дорученням Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - Татаринова Ю.В. звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яку в січні 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області)

5. Мотиви касаційної скарги зводяться до того, що судами не правильно застосовано норми матеріального права, на підставі яких були встановлені порушення Арбітражним керуючим ОСОБА_1. під час реалізації своїх прав та обов'язків як ліквідатора Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів».

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. В судовому засіданні встановлено, що на виконання листа-доручення Міністерства юстиції України № 6202-0-32-14/13.0.2 від 29.09.2014, на підставі листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 12.09.2014 № 05/01-20/0798, відділом з питань банкрутства та інформаційно-аналітичної роботи Головного управління юстиції у Запорізькій області в період з 03.11.2014 по 05.11.2014 включно проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1. під час виконання ним повноважень ліквідатора Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», з дослідженням питань щодо дотримання строку проведення ліквідаційної процедури Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», продажу майна банкрута та погашення заборгованості із заробітної плати.

7. Головним управлінням юстиції оформлено посвідчення №87-1 від 15.10.2014 та повідомлення № 93-2 від 15.10.2014 про проведення позапланової невиїзної перевірки.

8. На підставі наданих арбітражним керуючим документів, комісією відділу з питань банкрутства та інформаційно-аналітичної роботи Головного управління юстиції в Запорізькій області здійснено позапланову невиїзну перевірку виконання ним повноважень ліквідатора ПП «Фабрика делікатесних сирів» в межах предмету перевірки, про що складено довідку від 05.11.2014 № 59-д та акт від 14.11.2014 № 141/14.

Зазначеною довідкою та актом встановлено порушення, які підлягають усуненню та щодо яких арбітражному керуючому винесено розпорядження про усунення порушень від 18.11.2014 року № 36-р/14, визначено строк та способи їх усунення, а також порушення, які не підлягають усуненню, щодо яких арбітражному керуючому винесено припис від 18.11.2014 року № 31-п/14 про недопущення ним у подальшій діяльності аналогічних порушень.

9. Відповідно до оскаржуваного Розпорядження за результатами перевірки було виявлено такі порушення.

Під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 29/5009/5854/14 про банкрутство ПП «Фабрика делікатесних сирів»:

абзацу 15 частини 2 статті 41, частини 5 статті 44, частини 1 статті 49, частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013, а саме, внаслідок неналежного виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора ПП «Фабрика делікатесних сирів» майно банкрута на даний час не продано. Дата наступних торгів з продажу майна банкрута арбітражним керуючим не повідомлена комісії з перевірки і не підтверджена документально;

частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013, а саме, на перевірку арбітражний керуючий не надав документів, які б підтвердили відсутність у банкрута іншого майна, окрім майна, яке знаходиться в заставі у ПАТ «Промінвестбанк». Таким чином арбітражний керуючий не переконав комісію з перевірки і не довів документально неможливість погашення заборгованості із заробітної плати за рахунок продажу іншого майна банкрута, яка не перебуває у заставі;

частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013, а саме, протягом ліквідаційної процедури ПП «Фабрика делікатесних сирів» з 03.06.2013 по 31.10.2014 ліквідатором було замовлено лише п'ять аукціонів з продажу майна банкрута. Такої кількості аукціонів комісія з перевірки вважає недостатньою для продажу майна банкрута, що свідчить про недобросовісне виконання арбітражним керуючим свого обов'язку, передбаченого абзацом 15 частини другої статті 41 Закону України від 22.12.2011 № 4212-IV, згідно якого ліквідатор з дня свого призначення продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013, а саме, недостатня кількість проведених аукціонів з продажу майна ПП «Фабрика делікатесних сирів», у період з 03.06.2013 по 31.10.2014, призвела до не продажу майна банкрута та затягування завершення ліквідаційної процедури банкрута, в результаті чого ліквідатором ПП «Фабрика делікатесних сирів» не подано до господарського суду Запорізької області звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, інші документи, передбачені статтею 46 Закону України від 22.12.2011 № 4212-IV, у зв'язку з чим господарський суд не може прийняти рішення про ліквідацію боржника, а вимоги Закону України від 22.12.2011 № 4212-IV з виплати заборгованості із заробітної плати в розмірі 79685,22 грн., які не можуть бути задоволені за недостатністю майна у боржника, визнати погашеними, відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України від 22.12.2011 № 4212-IV.

10. Відповідно до оскаржуваного Припису за результатами перевірки було виявлено такі порушення:

частини першої статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013 арбітражним керуючим не дотримано строк проведення ліквідаційної процедури ПП «Фабрика делікатесних сирів»;

абзацу 2 частини четвертої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013 арбітражним керуючим проводився продаж заставного майна ПП «Фабрика делікатесних сирів» у вигляді цілісного майнового комплексу без згоди заставного кредитора ПАТ «Промінвестбанк»;

частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV, що діє з 19.01.2013 арбітражний керуючий повторно погоджував з ПАТ «Промінвестбанк» продаж майна ПП «Фабрика делікатесних сирів», що є предметом забезпечення вимог ПАТ «Промінвестбанк», що призвело до затягування продажу майна банкрута та безпідставного затягування завершення ліквідаційної процедури банкрута.

11. Вважаючи прийняте відповідачем розпорядження та винесений припис протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

12.1. Стаття 37. Постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури

У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

12.2. Стаття 41. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

12.3. Стаття 42. Ліквідаційна маса

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Під час ліквідації режимно-секретного органу матеріальні носії секретної інформації (технічна документація, вироби, їх дослідні зразки тощо) передаються замовнику відповідно до договору, укладеного на виконання відповідних робіт. Про передачу замовникові матеріальних носіїв секретної інформації складається письмовий акт, який погоджується з відповідним органом Служби безпеки України.

Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

12.4. Стаття 43. Оцінка майна банкрута

Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

12.5. Стаття 57. Визначення початкової вартості майна

Початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

12.6. Стаття 65. Особливості проведення повторного аукціону

Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон.

Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон.

Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.

До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

12.7. Стаття 98. Права та обов'язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

13. Закон України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"

13.1. Стаття 4. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю)

У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.

14 Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5

14.1. Пункт 2.11.

Предметом планової перевірки є відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці.

14.2. Пункт 6.6.3.

У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо орган контролю було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо доводів касаційної скарги

16. З приводу виявлених під час перевірки порушень, відповідно до частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Кожне з порушень, зазначених у спірному розпорядженні, обґрунтоване як порушенням частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зміст вказаної норма права передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Тобто, відповідно до буквального змісту дана норма є узагальнюючою та містить оціночні категорії а не конкретизує які саме дії має вчиняти арбітражний керуючий,

Оскільки роз'яснення змісту «добросовісно, розсудливо, обґрунтовано» Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить, а частина сьома статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стверджує, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання, колегія суддів погоджується з висновками судів, що порушення, встановлені відповідачем з посиланням на частину третю статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» фактично є суб'єктивним припущенням перевіряючих, довільним трактуванням вимог нормативно-правових актів, прагненням виявити порушення шляхом їх штучного створення.

Такий висновок на користь позивача узгоджується із абзацу 2 пп. 6.6.3 Порядку, відповідно до якого контролю за діяльністю арбітражних керуючих при оформленні акту перевірки довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається.

Крім того, як встановлено судами, з метою встановлення правого режиму виявленого майна ліквідатором було отримано витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна, доданий до матеріалів справи, відповідно до якого встановлено обтяжувачів, об'єкти та підстави обтяження. Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 05.11.2014 № 29/5009/5854/11 в ході вивчення бухгалтерської документації боржника встановлено, що будь-які відомості щодо існуючої дебіторської заборгованості відсутні; всі активи, які обліковувалися на балансі підприємства виявлені в ході проведення інвентаризації активів банкрута, у володіння третім особам активи не передавались; банкрут не є засновником третіх осіб.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів, що вказані вище обставини спростовують висновки, викладені в розпорядженні.

17. Щодо правомірності висновків відповідача, які зводиться до неналежного виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора ПП «Фабрика делікатесних сирів» оскільки майно банкрута на даний час не продано внаслідок проведення лише п'яти аукціонів з продажу майна, що на думку комісії є недостатньою кількістю аукціонів.

Спростовуючи ці доводи відповідача суди виходили правомірно та обґрунтовано з того, що чинне законодавство не містить норми, яка встановлює періодичність та частоту проведення аукціонів з продажу майна банкрута.

Таким чином, оскільки ці дії не регулюються нормами права та не заборонені законом, тому, виходячи з положень статті 19 Конституції України, правовий порядок яких в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, колегія суддів погоджується, що контролюючий орган неправомірно прийшов до висновку про наявність порушень у діях позивача.

18. Щодо порушення строку проведення ліквідаційної процедури

Вирішуючи питання щодо відсутності у діях позивача порушення строків проведення ліквідаційної процедури суди обґрунтовано послалися на положення часини першої статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статтю 53 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням цього, колегія суддів приймає до уваги, що 25.06.2014 ліквідатор ПП «Фабрика делікатесних сирів» звернувся до господарського суду з клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури підприємства-банкрута, судове засідання з розгляду вказаного клопотання було призначено на 30.03.2015.

Крім цього суд звертає увагу, що відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, факт невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на ліквідатора згідно з Законом має бути підтверджений ухвалою суду у справі про банкрутство боржника. Втім судами обох інстанцій таких скарг у справі про банкрутство не встановлено.

19. Щодо визначення відповідачем обов'язку позивача проводити продаж заставного майна ПП «Фабрика делікатесних сирів» у вигляді цілісного майнового комплексу за згодою заставного кредитора ПАТ «Промінвестбанк» суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.11 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог законодавства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

Як встановлено судами перевірка проводилась на підставі листа районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району стосовно погашення заборгованості із заробітної плати. Частина 4 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є нормою, що спрямована на захист прав заставного кредитора та жодним чином не стосується інших кредиторів у справі про банкрутство, в тому числі працівників підприємства-банкрута.

Таким чином судами зроблений правильний висновок, що в ході проведення перевірки відповідач вийшов за межі її предмета, оскільки досліджувались питання дотримання прав заставного кредитора у справі про банкрутство, продажу майна банкрута, яке знаходиться у заставі, що свідчить про упередженість контролюючого органу при проведенні перевірки, прагнення виявити порушення шляхом їх штучного створення та безпідставне втручання у діяльність арбітражного керуючого.

Судами було встановлено, що згідно реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ПП «Фабрика делікатесних сирів» загальна сума кредиторських вимог складає 256 197 576,79 грн., арбітражним керуючим надані пояснення, де він пояснив, що для продажу майна банкрута ним було обрано спосіб продажу майна, а саме аукціон та організатора - Товарну Біржу «Електронні торги України», яким було організовано троє аукціонів з реалізації майна банкрута. На перших торгах майно банкрута продавалося у вигляді цілісного майнового комплексу за ціною сукупних визнаних судом вимог кредиторів, тобто 256 197 576,79 грн. Другі та треті торги були проведені у вигляді цілісного майнового комплексу за ціною сукупних визнаних судом вимог кредиторів із зниженням на двадцять відсотків. Вказані обставини не заперечувалися відповідачем.

Системний аналіз положень частин першої та другої статті 42, 43, частини першої статті 57, статті 65 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що можливість проведення трьох аукціонів з продажу майна банкрута встановлена законом та право на їх проведення надано арбітражному керуючому. При цьому проведення кожного наступного аукціону є обов'язковим у разі якщо майно не придбано. Закон містить імперативну норму, що встановлює якою має бути ціна продажу, та норму, що надає арбітражному керуючому право обрати спосіб реалізації майна. Тому у арбітражного керуючого не має необхідності погоджувати ті умови, які йому встановлені законом, і заставний кредитор не міг погодити йому будь-яких інших умов.

Отже, судами обох інстанцій правильно застосовано норми матеріального права та зроблені правильні висновки стосовно необхідність проведення першого та двох повторних аукціонів (у разі необхідності) з продажу майна банкрута за початковою ціною продажу, яка відповідає всій сумі вимог кредиторів, є безумовним обов'язком арбітражного керуючого та не ставиться в залежність від наявності згоди заставного кредитора, оскільки ціна продажу майна визначена відповідно до закону з урахуванням вимог всіх кредиторів та у разі продажу майна всі вимоги будуть задоволені в тому числі і заставного кредитора.

Суд також зважає на той факт, що жодних скарг від заставного кредитора ПАТ «Промінвестбанк» щодо порушення його прав внаслідок неотримання згоди на продаж заставного майна ані до суду, ані до органів контролю за діяльністю арбітражних керуючих не надходило.

Таким чином колегія суддів погоджується про відсутність у діях позивача порушень при проведенні трьох перших аукціонів з продажу майна ПП «Фабрика делікатесних сирів».

20. Також колегія суддів не вбачає порушень з боку арбітражного керуючого щодо повторного погоджування продажу майна ПП «Фабрика делікатесних сирів» з ПАТ «Промінвестбанк», що є предметом забезпечення вимог ПАТ «Промінвестбанк», оскільки як було вже зазначено вище частина третя статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні вимоги щодо зобов'язання арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов'язків діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано та жодним чином не врегульовує питання погодження продажу майна, що є предметом забезпечення вимог.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі доводи позивача були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 808/8461/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Т.Г. Стрелець

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх,

Судді Верховного Суду