Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №806/1183/16

провадження №К/9901/9636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/1183/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Токаревої М.С.) від 12 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Мацького Є.М., суддів: Котік Т.С., Жизневської А.В.) від 10 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

1.1. стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 13455 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 16.05.2016, у той час, як він звільнений із органів поліції з 31.03.2016. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 12 липня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

3.2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 13455,00 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки одноразову грошову допомогу позивачу виплачено із затримкою, а тому відповідно до ст.117 КЗпПУ позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 10 жовтня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31 жовтня 2016 року Головне управління Національної поліції в Житомирській області подало касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі відповідач просить:

8.1. Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 806/1183/16, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

8.2. Судові витрати за подачу касаційної скарги покласти на позивача.

9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

11. 25 січня 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

12. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в поліції не передбачена, а норми КЗпПУ на них не поширюються. Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була посада старший інспектор-черговий Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

15. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 31.03.2016 №58 о/с позивач звільнений за п. 2 ч. 1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років на день звільнення складає 15 років 02 місяці 17 днів.

16. При цьому, у день звільнення ОСОБА_1 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена, що не заперечується відповідачем.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України

17.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII

18.1. Стаття 102. Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

19. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII

19.1. Стаття 9. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393

20.1. Пункт 10. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

21. Кодекс законів про працю України

21.1. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

21.2. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100

22.1. Пункт 2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на поліцейських стосовно порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

25. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення коштів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І.Л. Желтобрюх