Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.03.2018 року у справі №803/286/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/286/16

адміністративне провадження №К/9901/39796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у складі судді Смокович В.І.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у складі суддів Глушка І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я.,

у справі №803/286/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

09 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 16 листопада 2015 року №001476313 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45137 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11284 грн 25 коп. та від 22 грудня 2015 року №001694313 про застосування штрафних (фінансових) у сумі 11284 грн 25 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 квітня 2016 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 16 листопада 2015 року №001476313, від 22 грудня 2015 року №001694313.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що Товариство як платник податку має право обрання способу виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період або шляхом врахування допущеної помилки у податковій звітності в майбутніх періодах та недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень - рішень.

27 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, тотожнім тим, які зазначені податковим органом актом перевірки, запереченнями на позов, апеляційною скаргою, без врахування результатів розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій.

20 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 28 лютого 2017 року та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/286/16. Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Товариством заперечення та відзив на касаційну скаргу до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

16 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/39796/18 передані до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/39796/18 та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу №803/286/16.

03 квітня 2018 року справа №803/286/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39174039, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість.

16 листопада 2015 року керівником податкового органу згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта камеральної перевірки від 19 жовтня 2015 року №2706/1501/39174039 прийняте податкове повідомлення-рішення №001476313, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 45137 грн за порушення пункту 5, розділу 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року №1267/26044 та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 11284 грн 25 коп. на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

22 грудня 2015 року керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №001694313 про застосування штрафних (фінансових) санкцій Товариства у сумі 11284 грн 25 коп., відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз пункту 46.1 статті 46, пунктів 48.1, 48.2 статті 48, пункту 49.1 статті 49, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якими серед іншого передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (далі - Порядок № 966), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 6 цього ж розділу зазначено, що у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.

Аналіз вищеозначених норм зумовив висновок судів попередніх інстанцій про то, що відповідно до змісту наведених норм платник податку на додану вартість має право обрання способу виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період або шляхом врахування допущеної помилки у податковій звітності в майбутніх періодах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 вересня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким було змінено рядок 24 (збільшено на 45 137 грн), що у майбутніх періодах вплинуло на значення рядка 25 декларації.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи податкового органу про обов'язок Товариства виправлення помилки у податковій звітності виключно шляхом врахування допущеної помилки у податковій звітності у наступному податковому періоді, дійшов висновку, що це суперечить вимогам пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків має право, але не зобов'язаний, не подавати уточнюючий розрахунок якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний Товариством спосіб усунення виявленої помилки не впливає на значення задекларованого податкового кредиту, бюджетного відшкодування та податкового зобов'язання, що вказує на необґрунтованість та помилковість висновків податкового органу та протиправність винесених на підставі цього акта перевірки податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що податковим органом не доведений склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2015 року, внаслідок чого збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість і як наслідок цього застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Недоведеними податковим органом також є підстави про застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням - рішенням від 22 грудня 2015 року, яка застосована всупереч цієї норми за відсутності самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання або іншої бази застосування (обчислення) штрафу встановленого цією нормою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі №803/286/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер