ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №810/3124/15

адміністративне провадження №К/9901/28504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Хрімлі О.Г.) у справі №810/3124/15 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «УВК Україна» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №00000062201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що у Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» наявні всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп», що підтверджує реальність господарських операцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на те, що витрати на придбання спірних товарів та послуг, з метою їх використання у межах власної господарської діяльності, не підтверджено належними первинними документами. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство «УВК Україна» оскаржило його у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «УВК Україна».

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 у справі №810/3124/15 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 2, статей 10, 11, 71, частини другої статті 72, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій з реалізації позивачу його контрагентом товарів та послуг, в повній мірі підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок придбаних послуг з його господарською діяльністю. Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного товару, не може бути беззаперечним свідченням безтоварності господарських операцій, оскілки згідно з договором за позивач не мав обов'язку отримувати документальне підтвердження транспортування товарів. Заявник стверджує, що відповідачем не доведено наявність складу порушення Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/3124/15 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 15.02.2019 матеріали адміністративної справи №810/3124/15 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 19.02.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» за період серпень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 389546,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.12.2014 №1/10-13-22-05/36449095 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №00000062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 584319,00грн., з яких: 389546,00грн. за основним платежем та 194773,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» податкового кредиту за результатом договірних взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» з огляду на безтоварний характер проведених операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на податкову інформацію отриману по контрагенту позивача щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» товарів та послуг, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, судом прийнято рішення з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; ненадання первинних документів на підтвердження транспортування придбаного товару та оприбуткування такого товару на складі; ненадання оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за спірний період; неможливість встановлення підстав визначення вартості наданих позивачу його контрагентом послуг; відсутність в акті здачі-прийняття робіт складеному на виконання умов договору про надання послуг (послуги по переупаковці наборів, послуги по стікеруванню товарів, послуги по комплектації наборів) деталізованої інформації щодо фактичного виконання спірних послуг, а також з вказаного акту неможливо встановити людино-години витрачені на реалізацію послуг по переупаковці наборів, послуг по стікеруванню товарів, послуг по комплектації наборів; ненадання документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності; недоведеність економічної доцільності операцій з урахуванням основного виду діяльності позивача.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) контрагент позивача не мав умов для ведення господарської діяльності такого роду, що в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних товарів, послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським розрахункам.

До того ж, у серпні 2014 року згідно договору №108/14 Товариство з обмеженою відповідальністю «КВП Груп» надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС» послуги по прибиранню житлових приміщень (240 приміщень розташованих на території всій України), а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, що за відсутності основних засобів, фондів та потрібної кількості персоналу для надання такого роду послуг, з урахуванням того, що у штаті контрагента перебувало 6 працівників, надання послуг по комплектації наборів для позивача в серпні 2014 року з одночасним наданням у цьому ж періоді послуг по прибиранню приміщень для Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕН-СЕРВІС», ставить під сумнів реальність господарських які стали предметом перевірки та прийняття актів індивідуальної дії. Позивачем дана інформація в процесі розгляду справи не спростована.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами надані позивачу товари та послуги саме Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп».

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі суперечності в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП Груп», а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 у справі №810/3124/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду