Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №810/4823/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №810/4823/15

адміністративне провадження №К/9901/13619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 (суддя - Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохдіб В.А.) у справі № 810/4823/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.05.2015№ 100260002/000258/1; від 20.04.2015 № 100260002/2015/000235/1; від 15.04.2015 № 100260002/2015/000219/1; від 15.04.2015 № 100260002/2015/000223/1; від 06.04.2015 № 100260002/2015/000210/1; від 02.04.2015 № 100260002/2015/000201/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Київської міської митниці ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та прийняти у справі нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Київської міської митниці ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 55 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані ТОВ «Фоззі-Фуд» документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях. Так, митний орган, зокрема зазначає, що у CMR наявний штемпель одного перевізника, в той час як в комерційному інвойсі зазначені відомості про іншого перевізника. В додатку № 1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611, який є невід'ємною частиною цього договору, не зазначено опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми. Крім того, у страхових полісах зазначені замовлення, які декларантом не надавались.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.12.2013 між юридичною особою Nergard AS (Норвегія) (продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) укладено контракт № 473-S, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію (товар) в асортименті, кількості, за цінами, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до розділу 2 цього контракту ціна на товар зазначається в інвойсах на кожну партію. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат на митне оформлення вантажу в країні Продавця. Валютою контракту є долар США. Загальна сума контракту становить 1 800 000,00 дол. США.

Усі ціни за даним контрактом, а також умови поставок передбачено на умовах CIF/FCA Клайпеда, Литва, відповідно Incoterms, 2010.

На виконання умов зазначеного контракту ТОВ Фоззі-Фуд здійснювало на митну територію України імпорт товарів, а саме: рибу свіжоморожену морську: мойва, не піддана тепловій та кулінарній обробці, виробник Nergard, країна виробництва - Норвегія.

З метою митного оформлення товару позивачем до митного органу подано наступні митні декларації: від 05.05.2015 № 100260002/2015/171284; від 20.04.2015 № 100260002/2015/171007; від 15.04.2015 № 100260002/2015/170905; від 15.04.2015 року № 100260002/2015/170914; від 06.04.2015 № 100260002/2015/170802; від 02.04.2015 № 100260002/2015/170723.

Відповідно до вказаних декларацій митна вартість товару склала 0,87 дол. США/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості підприємство надало до митного органу документи, які відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730); довідку про транспортні витрати (код 3007); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); пакувальні листи (код 3141); страхові поліси (код 3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів(код 4104); договір перевезення (код 4301); ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053); сертифікат про походження товару (код 7011); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (код 5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504); сертифікат якості (код 9000); договір страхування (код 9000); заявку на перевезення (код 9000); комерційну пропозицію (код 9000).

Крім того, товариством подавалась попередня митна декларація, про що міститься відмітка в рядку 40 митних декларацій.

Зазначений перелік документів надавався позивачем по кожній з вказаних поставок товару.

У свою чергу, при опрацюванні поданих декларантом документів митний орган дійшов висновку про наявність в них розбіжностей, а також відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової вартості товарів. За наведених обставин, Київською митницею ДФС було направлено електронне повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження наявної митної вартості товару.

При цьому, митним органом не вказано, які саме відомості, числові значення складових митної вартості потрібно підтвердити такими документами.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень від митниці декларанту.

На виконання зазначених вимог митного органу декларантом позивача було надано прайс-листи та комерційні пропозиції, а також вказано, що запитуванні документи для підтвердження витрат на транспортування вже подавались разом з електронною декларацією, а саме: транспорті (перевізні) документи та документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, підприємством направлялись і страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування. Інших документів підприємство на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Всі документи, які надавались під час митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зберігаються у митного органу, що не заперечувалося відповідачем.

Водночас, не зважаючи на подані декларантом додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, відповідачем сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товару, а саме: заявлена митна вартість становила 0,87 дол. США/кг, після коригування - 0,97 дол. США /кг.

У графі 33 вказаних рішень митний орган зазначив, що за результатом перевірки в рамках проведеної консультації в порядку статті 57 Митного кодексу України встановлено, що поданими додатковими декларантом документами розбіжності та недоліки не усунуто.

Декларантом не подано на письмову вимогу митниці такі документи: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, висновок про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З огляду на зазначене, митний орган дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення, відомості що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, не піддаються обчисленню, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 1 статті 53 Митного кодексу України.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі 21-127а15.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

У якості причин відмови у застосуванні митної вартості, застосованої позивачем, митний орган дійшов висновку про наявність в них таких розбіжностей:

- у страховому полісі вказано замовлення, яке декларантом не надано;

- відповідно до пункту 1.1.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 вантаж вважається застрахованим згідно умов цього договору, якщо страхувальником на цей вантаж оформлено на надіслано електронною поштою повідомлення - додаток №1, який є невід'ємним додатком до цього договору з номером вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми;

- в CMR зазначений перевізник «ОСОБА_2.», в інвойсі зазначений перевізник Silver Green TC AS.

Щодо доводів відповідача про виявлені розбіжності судами з'ясовано, що Додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №1010146611 є лише узгодженою формою, у якій, як домовились сторони цього договору, мають надаватися повідомлення про здійснення страхування. Сторони вказаного договору як учасники цивільно-правових відносин, не позбавлені права за взаємною згодою відступати від відповідних положень такого договору.

При цьому, документом, який містить вищевказану інформацію і який безпосередньо підтверджує факт страхування вантажу, є страховий поліс, який був поданий позивачем під час митного оформлення кожної партії товару.

У відповідності до абзацу 3 статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, страхові поліси, які надавалися позивачем митниці при митному оформленні кожної партії товарів, містили опис вантажу з зазначенням його кількості (ваги), інформацію про маршрут перевезення, номер інвойсу, вид та номер транспортного засобу, страхову суму, тариф та розмір страхової премії, а також посилання на номер замовлення, що в сукупності надавало митному органу реальну можливість перевірити відповідні показники понесених позивачем витрат по страхуванню товару.

Щодо доводів митного органу про наявність розбіжностей у відомостях про перевізника вказаних у інвойсі та міжнародній автомобільній накладній, встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ЛОГ-28 від 25.12.2013, який також надавався позивачем разом з митними деклараціями, виконавцем доручень замовника (ТОВ «Фоззі-Фуд») щодо перевезення вантажів, як у міжнародному сполученні, так і на території України, а також при розрахунках за виконані послуги є саме ФОП ОСОБА_2, відповідно до якого перевізником, який надає розрахунок за виконані послуги та несе відповідальність за належне виконання умов договору є саме ФОП ОСОБА_2

Згідно наданої позивачем до митного оформлення CMR перевізником є «ОСОБА_2.» У свою чергу, зазначений в інвойсі перевізник Silver Green TC AS згідно з умовами договору №ЛОГ-28 від 25.12.2013 може бути третьою особою, яка була залучена ФОП ОСОБА_2 на виконання обов'язків за цим договором перевезення.

Також встановлено, що CMR надані позивачем до всіх митних декларацій по поставках, які оскаржуються. Вказані обставини підтверджується відомостями, що містяться у графі 44 МД (під кодом 2730), та у картках відмови в митному оформленні до всіх митних декларацій.

Так, для підтвердження транспортних витрат ТОВ «Фоззі-Фуд» подано: міжнародні автомобільні накладні CMR (код 2730); довідки про транспортні витрати (код 3007); рахунки від виконавця транспортних послуг (код 3004); договори про надання транспортних послуг (код 4301).

Тобто, для підтвердження транспортних витрат по всім зазначеним поставкам позивачем надано транспортні перевізні документи (міжнародні автомобільні накладні CMR) та документи, що підтверджують вартість перевезення (рахунки-фактури та/або довідки про вартість перевезення від виконавців транспортних послуг).

У свою чергу, наведені документи в повній мірі підтверджують факт понесення позивачем транспортних витрат та їх вартість, а отже обґрунтовані сумніви щодо складової митної вартості оцінюваних товарів, пов'язаної з їх перевезенням, у відповідача були відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не було виконано вимоги митниці в частині надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

При цьому, позивачем надавались до митного органу письмові пояснення, відповідно до яких ТОВ «Фоззі-Фуд» вказав, що на момент винесення оскаржуваних рішень висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією на підприємстві відсутні.

Крім того, всі банківські платіжні документи, виписки бухгалтерської документації позивач дійсно не мав змоги надати до митного оформлення, оскільки відповідно до пункту 8.1. контракту сторони узгодили, що оприбуткування товару здійснюється через 45 календарних днів після відвантаження товару.

Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості та карток відмови.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду