Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №816/3978/15

адміністративне провадження №К/9901/6544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі №816/3978/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області та Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості та пені,

У С Т А Н О В И В:

І. ПРОЦЕДУРА

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий, контролюючий орган, перший відповідач) та Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (орган казначейства, другий відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність першого відповідача по ненаданню висновку другому відповідачу щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за лютий 2015 року; стягнути на його користь з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у розмірі 606 120 грн та пеню у розмірі 52 607,89 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування.

Позов мотивований тим, що у квітні 2015 року Товариством до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 606 120 грн.

Заявлену Товариством суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 606 120 грн підтверджено першим відповідачем в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено довідку №2009/16-01-15-02/00110792 від 19 травня 2015 року, однак у встановлені законом строки висновок про цю суму податковим органом не складено та не скеровано органу казначейства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність першого відповідача по ненаданню висновку другому відповідачу щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за лютий 2015 року; стягнуто на користь Товариства з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у розмірі 606 120 грн (шістсот шість тисяч сто двадцять) та пеню у розмірі 52 607,89 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сім) грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що законодавство, яке станом на час спірних правовідносин регулює порядок і процедуру здійснення бюджетного відшкодування, не передбачає останнє у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. При цьому стягнення бюджетної заборгованості визнано неправильним способом захисту прав платника податку, на відміну від вимоги про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законодавством обов'язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

У грудні 2015 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу Товариства на постанову суду апеляційної інстанції у справі №816/3978/15, провадження за якою відкрито ухвалою цього суду від 22 січня 2016 року (суддя Бухтіярова І.О.).

22 січня 2018 року справу №816/3978/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24 лютого 2009 року у справі № 21-2141во08 (щодо того, що належним способом захисту права платника у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є вимога про стягнення зазначених коштів), а також на правові висновки Верховного Суду України, викладені в його постанові від 3 червня 2014 року у справі № 21-131а14 (щодо право платника пред'являти вимоги про стягнення пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість незалежно від надання контролюючим органом висновку), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу податковий орган посилається на правові висновки Верховного Суду України, викладені в його постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15 та в постанові від 17 листопада 2015 року у справі №21-4371а15, відповідно до яких вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є неправильним способом захисту в цій категорії справ, на відміну від вимог про зобов'язання контролюючого органу до виконання покладених на нього законодавством завдань щодо надання органам казначейства висновку.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що станом на час винесення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції, спірну суму бюджетного відшкодування у розмірі 606 120 грн погоджено відповідачем у встановленому законом порядку, 21 жовтня 2015 року надано відповідний висновок та 22 жовтня 2015 року погоджену суму повністю відшкодовано платнику.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у рядку 30 якої відображена сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 606 120,00 грн.

20 квітня 2015 року позивачем подано до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за наслідками проведення якої складено довідку від 19 травня 2015 року №2009/16-01-15-02/00110792.

Згідно вказаної довідки контролюючий орган підтвердив правомірність визначення платником суми податку на додану вартість за лютий 2015 року, яка підлягає відшкодуванню, в розмірі 606 120,00 грн.

Правильність визначення та факт підтвердження суми бюджетного відшкодування довідкою за результатами податкової перевірки податковий орган не заперечує.

ІІІ. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо надання висновку про підтверджену суму бюджетного відшкодування, про стягнення підтвердженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року, а також стягнення пені з невідшкодованої протягом встановлених статтею 200 Податкового кодексу України строків суми податку.

Зазначені вимоги обґрунтовуються посиланням на не підготовку податковим органом у порядку чинного законодавства висновку за заявою позивача від 20 квітня 2015 року та ненадання такого висновку відповідному органу казначейства.

Спірні правовідносини мали місце у лютому-травні 2015 року.

Правове регулювання здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та строки проведення розрахунків станом на час спірних правовідносин визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39) та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23 (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Таким чином, податковим законодавством передбачений порядок бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, який передбачає перевірку податковим органом заявленої до відшкодування суми (результати якої оформлюються актом або довідкою) та обов'язок такого органу у встановлений законом строк скласти за результатами перевірки висновок і подати його до органу державного казначейства.

Невиконання обов'язку щодо складання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, спричиняє порушення права платника податків на отримання з бюджету такої суми, яке підлягає судовому захисту у спосіб зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Саме такий спосіб судового захисту визнаний правильним згідно з позицією Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15 («справа Донагроімпекс»), яка була чинною на час винесення рішення суду першої інстанції.

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення підтвердженої у встановленому законом порядку суми бюджетного відшкодування справу вирішено неправильно судом першої інстанції та правомірно відмовлено судом апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню на рахунок платника податку на додану вартість, а також в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення цієї суми вирішені правильно судом першої інстанції (з урахуванням чинних правових позицій Верховного Суду України, викладених в його постановах від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15 та від 3 червня 2014 року у справі № 21-131а14 («справа Південкабель») та протиправно відхилені судом апеляційної інстанції.

Так, у справі «Південкабель» Верховний Суд України вирішив, що на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З урахуванням позиції Верховного Суду України, оскільки відповідачі можливість нарахування пені на суму заборгованості ставлять в залежність від надання податковим органом висновку про підтвердження її суми та часткового погашення заборгованості, не оскаржуючи її розмір, Суд відхиляє доводи відповідачів в цій частині як безпідставні.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції в порушення вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття оскарженого судового рішення) не враховано висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 16 вересня 2015 року у справі №21-881а15 та від 3 червня 2014 року у справі № 21-131а14 щодо вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування, є підстави для часткового скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі постанови суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 816/3978/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо надання висновку про суму бюджетного відшкодування та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування - в цій частині позовних вимог залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 816/3978/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер