ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/13033/21

адміністративне провадження № К/990/20237/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/13033/21

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Гарник К. Ю.) від 27 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Коротких А. Ю., Сорочко Є. О., Чаку Є. В.) від 13 червня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 15 березня 2021 року №Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5 281,93 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.

3. На виконання вимог ухвали суду від 17 травня 2021 року позивачкою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якої ОСОБА_1 зазначила, що з 04 січня 2021 року вона має статус безробітної особи, які виплачується допомоги по безробіттю, інших доходів вона не має.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та зазначено, що остання має надати належні та допустимі докази відсутності можливості сплатити судовий збір у розмірі, встановленому діючим законодавством.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року з підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з неусуненням нею недоліків позовної заяви.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року - без змін.

7. Не погодившись із ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року, 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просила їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач на пропозицію суду недоліків позовної заяви не усунула, що є підставою для її повернення. При цьому суд першої інстанції уважав, що оскільки позивачу було відомо про залишення позовної заяви без руху відповідно до ухвали суду від 17 травня 2021 року, тому позивач мала проявляти належну зацікавленість щодо руху її позовної заяви після направлення на адресу суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, у тому числі, шляхом отримання поштової кореспонденції, направленої судом на вказану нею адресу, але такої зацікавленості не проявила.

12. Залишаючи без змін судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції уважав, що надіславши ухвалу про продовження строку залишення позовної заяви без руху від 02 серпня 2021 року на адресу, зазначену у позовній заяві, суд першої інстанції ужив вичерпних заходів для повідомлення позивачки про зміст недоліків позовної заяви та необхідність їхнього усунення.

13. При цьому апеляційний суд вважав, що у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», уважається, що таке відправлення вручено належним чином.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

15. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що позивач не отримувала ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, у зв`язку з чим об`єктивно не мала можливості усунути недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

16. Скаржник зазначає, що статтею 126 КАС України встановлено правила надсилання повістки та випадки, коли повістка, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається такою, що вручена належним чином. З урахуванням викладеного уважає, що в судів попередніх інстанцій не було підстав для застосування правил, передбачених статтею 126 КАС України, до випадків повернення «за закінченням терміну зберігання» копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, оскільки правові наслідки невручення судових повісток та судових рішень не є тотожними.

17. З огляду на ці факти, скаржник вважає, що судом першої інстанції передчасно повернуто позовну заяву ОСОБА_1 без надання їй можливості усунути недоліки її позову. Своєю чергою суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми КАС України та помилково зробив висновок про дотримання правил вручення судового рішення позивачу.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

19. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

20. Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

21. Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

22. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

23. Згідно з частиною третьою статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, установленому статтею 171 цього Кодексу.

24. Частиною четвертою статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

25. Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів із дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

26. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що позовна заява, яка не відповідає вимогам статей 160 161 172 КАС України, залишається судом без руху. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, установлений судом, позовна заява повертається позивачеві.

27. Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

28. Суд апеляційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року посилається на те, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що повернення на адресу суду ухвали від 02 серпня 2021 року з відміткою відділу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» є підставою вважати, що судове рішення вручене ОСОБА_1 відповідно до правил визначених у статті 126 127 КАС України.

29. Проте вимоги статті 126 КАС України розповсюджуються на порядок вручення судових повісток, а не судових рішень, і законодавець чітко розмежовує правові наслідки не вручення судових повісток та судових рішень, які не є тотожними.

30. Дійсно, правові підстави вважати, що судова повістка вручена адресатові в тому числі, якщо поштова кореспонденція повернулось до суду із відміткою повернуто «за закінченням терміну зберігання» слідує зі змісту статей 126 127 КАС України.

31. Однак правила вручення судових рішень регулюються окремою статтею 251 КАС України, яке передбачає інші підстави встановлення фактів вручення судових рішень.

32. Так частиною шостою статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

33. Як убачається з відмітки поштового зв`язку конверт (що повернувся на адресу суду першої інстанції) не містить відмітки, що ОСОБА_1 відсутня за адресою місця проживання/перебування, відмітки, що вона відмовилася від отримання судового рішення, або наявність інших відміток, передбачених статтею 251 КАС України, які дають суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 вручено судове рішення згідно правил передбачених Законом.

34. При цьому Суд звертає увагу на те, що положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.

35. Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

36. У цьому висновку Суд звертається до позиції Верховного Суду щодо послідовного застосування норм статті 251 КАС, сформульовану у постановах від 10 лютого .2022 року у справі №540/1540/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/5058/20, від 04 листопада 2021 року у справі №826/4978/16, від 29 грудня 2020 року у справі №640/21490/19, від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18, але не виключно.

37. Також питання належності вручення процесуальних документів учасникам справи було предметом неодноразового аналізу Верховним Судом, зокрема у постановах від 01 липня 2021 року у справі №522/3546/20, №802/118/17-а, від 17 червня 2021 року у справі №420/2097/20), від 09 квітня 2021 року у справі №500/90/19, від 31 березня 2021 року у справі №240/13092/20), від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, від 31 жовтня 2019 року у справі №760/22516/18, де Верховний Суд зазначив про необхідність застосування положень підпункту 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України та вручення судових рішень судами в паперовій формі.

38. Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

39. Таким чином Верховний Суд вважає, що повернення поштового відправлення, яким позивачу направлено копію ухвали суду, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування та як наслідок, наявності у нього можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк.

40. Отже суди попередніх інстанцій, визначаючи момент вручення ухвали про продовження строку на усунення недоліків від 02 серпня 2021 року, помилково керувалися положеннями статті 126 КАС України.

41. Як слушно зауважує позивач, статтею 126 КАС України встановлені правила надсилання повістки та випадки, коли повістка, невручена з незалежних від суду причин, уважається врученою належним чином, що не давало судам попередніх інстанцій підстав застосовувати її положення до випадків надсилання судових рішень, різновидом яких є ухвала.

42. Інших підстав, якими у постанові від 13 червня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд обґрунтовує законність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року немає.

43. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій, помилково застосувавши положення статей 126 КАС України дійшли неправильного висновку про отримання ОСОБА_1 ухвали суду від 02 серпня 2021 року про продовження строку на усунення недоліків.

44. Отже, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з неусуненням її недоліків, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, передчасно застосував положення статті 169 КАС України, чим порушили норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

45. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

46. Беручи до уваги, що судом першої інстанції були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, а суд апеляційної інстанції цих порушень не виправив, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 640/13033/21 скасувати.

Справу № 640/13033/21 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов