ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа №460/40547/22

адміністративне провадження № К/990/18654/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/40547/22

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року (суддя-доповідач - Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30 травня 2008 року по 11 жовтня 2022 року.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Не погодившись з указаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року витребувано з суду першої інстанції матеріали справи № 460/40547/22.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені у заяві Військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2023 року. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 460/40547/22 і встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

02 травня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження від 28 квітня 2023 року, та відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 460/40547/22.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована введенням воєнного стану і служба діловодства працює в обмеженому режимі і пошта відправляється із затримкою, а також відключення від мережі електроживлення у м. Рівному, що не є, на думку суду, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

23 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року та зобов`язати суд апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі №460/40547/22.

Автор касаційної скарги зазначає, що за відсутності у Військової частини НОМЕР_1 офіційної електронної адреси копія рішення суду першої інстанції повинна була надсилатися у паперовій формі рекомендованим листом. Однак, рішення окружного суду не було направлене відповідачу в означений спосіб, про його наявність відповідач дізнався на початку березня з інтернет - ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, що призвело до порушення строку подання апеляційної скарги.

В контексті доводів про те, що суд зобов`язаний відповідно до закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.

На додаток касатор вказує, що у зв`язку із веденням на території України воєнного стану особовий склад Військової частини НОМЕР_1 здійснює свої обов`язки пов`язані з охороною та обороною об`єктів за призначенням, а саме, на підставі розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 від 24 лютого 2022 року № 222/1Д/ВЧ/1Т (таємний) особовий склад частини переведений на штат воєнного часу та на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року №40 переведений на казармений стан та здійснює заходи щодо забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до визначених у військовій частині бойових (спеціальних) завдань.

Саме цими обставинами відповідач обґрунтовував поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, про що вказував у відповідних клопотаннях від 22 березня 2023 року вих. № 297 та від 28 квітня 2023 року вих. № 412. Водночас, апеляційний суд не надав належну оцінку наведеним обставинам і постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ухвалою від 18 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний суд» 18 липня 2023 року, проте відзив на касаційну скаргу позивач не надіслав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

У зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А.Г., який входить до складу колегії суддів, визначеної для розгляду касаційної скарги № К/990/18654/23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження № 1351/0/78-23 від 14 серпня 2023 року, визначено новий склад суду для розгляду вказаної касаційної скарги: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Єресько Л.О.

Ухвалою від 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 грудня 2022 року та оприлюднено 09 грудня 2022 року. Копію судового рішення відповідачем отримано 06 січня 2023 року, що підтверджується змістом апеляційної скарги та відбитком штемпелю Військової частини НОМЕР_1 на копії рішення суду, долученої до скарги.

Проте, з апеляційною скаргою відповідач звернувся 23 березня 2023 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 КАС України.

Водночас, при поданні апеляційної скарги та в подальшому на виконання ухвали суду від 28 квітня 2023 року відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року надійшло до Військової частини НОМЕР_1 06 січня 2023 року, про що свідчить штамп відповідача з вх. № 32/ВС. Для запобігання відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, який може бути отриманий позивачем, Військова частина НОМЕР_1 відповідно до вимог статті 295 КАС України просила суд прийняти клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Своєю чергою, у клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання ухвали суду від 28 квітня 2023 року, відповідач виклав зміст статті 295 КАС України та зазначив: «Однак враховуючи той факт, що 24 лютого 2022 року ПУ підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військова частина здійснює свої обов`язки пов`язані з охороною та обороною об`єктів за призначенням, також служба діловодства працює в обмеженому режимі тому почтова кореспонденція може відправлятися з невеликою затримкою, так як найближче відділення знаходиться щонайменше за 30 км. від місця розташування військової частини це займає певний час для відправки певної кількості документів одразу а не по одному документу за раз, також прошу враховувати відключенні від мережі електроживлення по м. Рівному що затримує відправку та реєстрацію конвертів з почтових відділень Укрпошти, тому військова частин на підставі норм ст.295 КАС України просить поновити строк на апеляційне оскарження.».

Оцінивши доводи відповідача щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. У ситуації, що склалася, абстрактне посилання на наявність загроз з боку держави-терориста російської федерації, не може бути самостійною причиною недотримання встановлених законом строків. Без надання доказів тому, що такі загрози створили об`єктивні перешкоди у реалізації права на апеляційне оскарження, відповідні посилання не можуть слугувати підставою для поновлення строків.

Стосовно покликань апелянта на роботу в обмеженому режимі суд апеляційної інстанції зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

За наведених міркувань суд апеляційної інстанції виснував, що наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку.

На тлі вищенаведеного колегія суддів відзначає, що спірним питанням у цій справі є питання поважності причин пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).

У контексті доводів відповідача та висновків апеляційного суду Верховний Суд зазначає про таке.

Передусім колегія суддів відхиляє доводи касатора про те, що копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року відповідач не отримував, а про його наявність йому стало відомо на початку березня з інтернет - ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки такі спростовуються самим апелянтом в апеляційній скарзі та матеріалами справи. Зокрема, до апеляційної скарги відповідачем додано копію першої сторінки копії рішення суду першої інстанції, на якій міститься гербова печатка Військової частини НОМЕР_1 , штемпель «вх. № 32/ВС від 06.01.2023» та резолюція «до опрацювання 06.01.2023».

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі твердження про те, що копія рішення суду першої інстанції надійшла на адресу відповідача 06 січня 2023 року, а тому скарга подається з пропуском строку на апеляційне оскарження, є підтвердженими.

Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, то принагідно зазначити слідуюче.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У вимірі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку від 28 квітня 2023 року скаржник покликався саме на введення в Україні воєнного стану, залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до охорони об`єктів за призначенням, віддаленість місцезнаходження частини від відділення Укрпошти, а також відключення від мережі електроживлення по м. Рівному.

Між тим, Верховний Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до оборони об`єктів). Більше того, загальновідомим є той факт, що територія м. Рівне, щонайменше є віддаленою від зони ведення активних бойових дій. Також, з огляду на тривалість пропущеного строку, не можуть братися до уваги посилання відповідача на відключення електропостачання по м. Рівне та віддаленість відповідача від відділення поштового зв`язку, оскільки з 07 січня до 23 березня 2023 року в апелянта було більш, ніж достатньо часу, реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Зважаючи на це, доводи скаржника на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги в контексті описаних обставин, Верховний Суд уважає необґрунтованими і погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Підсумовуючи наведене Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №460/40547/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько