Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №818/152/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №818/152/16

касаційне провадження №К/9901/10140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел-Плюс» (далі - Товариство) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 (суддя - Шаповал М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел-Плюс» до Сумської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Сумської митниці ДФС, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2015 №805130000/2015/000030/2.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що: декларантом при здійсненні митного оформлення товару надано митному органу всі необхідні документи, в яких відображено найменування товару, його кількісні, якісні показники та ціну; сумніви Митниці були необґрунтовані, а тому у посадової особи Митниці не було підстав витребовувати додаткові документи; застосуванню другорядних методів мала передувати процедура консультації, яка проведена не була; Митницею при обранні другорядного методу не взято до уваги ціну ідентичного товару, який було поставлено на адресу позивача 24.07.2015 за митною декларацією №805130000/2015/001274.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Митницею було правомірно витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, оскільки задекларована Товариством вартість товару відрізнялась від вартості, визначеної у зовнішньоекономічному контракті. У свою чергу, факт ненадання таких документів став підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару. При цьому, обираючи другорядний метод, Митницею правомірно застосовано метод, за яким за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами. Митна вартість, задекларована у декларації від 24.07.2015 №805130000/2015/001274, не могла бути взята Митницею до уваги, оскільки товар за цією декларацією був розмитнений не за основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.06.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що вимушено задекларував товар не за ціною контракту 0,52 дол. США за 1 кг, а за ціною 0,57 дол. США за 1 кг - за ціною, визначеною посадовою особою митного органу, у ході усних консультацій, які проводилися перед оформленням тимчасової митної декларації. Оскаржуване рішення не містить відомостей, у чому полягає необ'єктивність даних, а також яким чином витребувані відповідачем документи могли підтвердити чи спростувати визначену декларантом вартість товару.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 17.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 17.06.2015 року між Товариством та Компанією «IMEXUNIUM LIMITED» був укладений контракт №HF-1527-1 на поставку товару - оцинкованої гарячим способом сталі з гальванічним покриттям з нелегованої сталі, у рулонах, тонколистова завширшки 1250 мм в кількості 265130 кг. Відповідно до умов договору продавець зобов'язується поставити товар згідно з вимогами «Incoterms 2000», а покупець прийняти та оплатити товар згідно з вимогами CFR. Загальна вартість контракту відповідно до умов специфікації від 17.06.2015 №1 становила 138287,57 доларів США.

Товариство 07.08.2015 подало на митний пост «Суми-центральний» тимчасову митну декларацію №805130000/2015/009669 на товари «оцинкована сталь з гальванічним покриттям з нелегованої сталі, у рулонах» вагою 265130 кг з рівнем митної вартості 0,57 дол. США за 1 кг. Згідно вказаної митної декларації позивачем було визначено митну вартість товару за 6 методом.

З врахуванням уточнення опису товару Товариством 29.09.2015 було подано додаткову митну декларацію №805130000/2015/012378 з рівнем митної вартості 0,57 дол. США за 1 кг. Згідно вказаної митної декларації позивачем також було визначено митну вартість товару за 6 методом.

Під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митної декларації №805130000/2015/012378, митному органу було подано документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: контракт №HF-1527-1, специфікацію від 17.06.2015 №1, рахунок-фактуру (інвойс) від 17.06.2015 HF-1527, коносамент від 18.06.2015 WMS15060189, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 05.06.2015 № 1, сертифікат про походження товару від 07.07.2015 №15C3301B1047/00075, сертифікат якості від 17.06.2015 №HF-1527-2, копію митної декларації країни відправлення від 18.06.2015 №298120150815505197.

У свою чергу, згідно наданих позивачем документів для митного оформлення товару рівень митної вартості товару склав 0,52 дол. США за 1 кг, тоді як у поданій позивачем митній декларації №805130000/2015/012378 зазначено рівень митної вартості товару 0,57 дол. США за 1 кг.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що декларування Товариством митної вартості товару відмінної від тієї, яка зазначена у поданих ним документах, стало обґрунтованою підставою для витребування Митницею додаткових документів у Товариства.

Водночас, подані на виконання вимог Митниці документи, а саме: прайс-лист виробника товару від 05.06.2015 №1 та копія митної декларації країни відправлення від 18.06.2015 №298120150815505197, не є тими документами, що підтверджували митну вартість товару на рівні 0,57 дол. США за 1 кг.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом.

Отже, реалізувавши своє право на заявлення митної вартості товару, Товариство не змогло підтвердити задекларований ним самостійно її рівень у розмірі 0,57 дол. США за 1 кг.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосовуючи другорядний метод, Митницею визначено митну вартість товару за ціною договору щодо подібних товарів на підставі даних митної декларації від 11.09.2015 №806020002/2015/008285.

Товариство вважає, що Митницею мав бути застосований передбачений статтею 59 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів з використанням даних митної декларації від 24.07.2015 №№805150000/2015/001274 з рівнем митної вартості 0,57 дол. США за 1 кг за ідентичний товар, імпортований позивачем від того ж постачальника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено зазначені доводи позивача, оскільки за змістом частини четвертої статті 59 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Отже, для застосування методу, передбаченого статтею 59 Митного кодексу України, використанню підлягає ціна договору на ідентичні товари.

Натомість, у декларації, на яку посилається позивач, розмитнення товару здійснено із застосуванням резервного методу, а не за ціною договору.

Згідно з частиною першою статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до статті 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час увезення або приблизно в час увезення товарів, які оцінюються, митна вартість ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту як імпортні на найбільш ранню дату після імпорту товарів, які оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.07.2015 по 29.09.2015 у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України містилася інформація про оформлення подібного товару, країною походження якого є Китай, (оформленого за тим же кодом УКТЗЕД, що і оцінюваний товар - 721049000) - сталь оцинкована в рулонах - митна декларація від 11.09.2015 №806020002/2015/008285.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість обрання відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та відповідність оскаржуваного рішення приписам Митного кодексу України.

Посилання скаржника на приписи частини дев'ятої статті 55 Митного кодексу України є помилковими, оскільки після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Товариством додаткових документів, як передумови для скасування такого рішення, не подавалось.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел-Плюс» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна