Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №163/312/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17 квітня 2018 року

справа №163/312/17

адміністративне провадження №К/9901/38633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року у складі судді Чишій С.С. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів Кухтей Р.В., Яворського І.О., Носа С.П. у справі №163/312/17 за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Морева Олексія Геннадійовича про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Морева Олексія Геннадійовича (далі - відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив скасувати постанову відповідача у справі від 27 січня 2017 року у справі №0099/209181102/17 про визнання позивача у справі винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.

Позов мотивований тим, що 26 листопада 2016 року позивач у справі ввіз на митну територію України транспортний засіб «Фольксваген Шаран» номерний знак НОМЕР_1, в митному режимі «транзит». 29 листопада 2016 року позивач у справі подав до Волинської митниці повідомлення про неможливість виконання зобов'язання про транзит у зв'язку з вибуттям у відрядження з 29 листопада 2016 року на 60 діб у військову частину польова пошта В0946. Тобто позивач вважає, що зобов'язання транзиту транспортного засобу не виконано внаслідок дії обставин непереборної сили.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року позов задоволено, постанову відповідача про порушення митних правил №0099/209181102/17 від 27 січня 2017 року про притягнення позивача у справі до відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень визнано незаконною і скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що причина недотримання строку транзиту була достатньо мотивована позивачем, оскільки вибуття позивача у відрядження з 29 листопада 2016 року на 60 діб у військову частину польова пошта В0946 виникло незалежно від його волі та беззаперечно і очевидно перешкодило виконанню вимог законодавства щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, а тому дії позивача у справі не були спрямовані на досягнення мети у вигляді неправомірного перевищення строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем.

Відповідач у поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у справі у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відрядження позивача у військову частину польова пошта В0946, не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили, а, відповідно, відсутні підстави для скасування постанови відповідача у справі.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правомірність оскаржуваних рішень та безпідставність касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

11 січня 2017 року державний інспектор Львівської митниці Державної фіскальної служби Штохман А.С. за ознаками частини 3 статті 470 Митного кодексу України склав щодо позивача у справі протокол про те, що останній 26 листопада 2016 року через митний пост «Устилуг-Зосин» Волинської митниці ввіз на митну територію України в режимі «транзит» автомобіль «Фольксваген Шаран», польський номерний знак НОМЕР_1, станом на 11 січня 2017 року за межі України його не вивіз і в інший митний режим не заявив, тим самим більше ніж на 10 діб перевищив строк транзиту, який закінчився 6 грудня 2016 року.

27 січня 2017 року відповідач у справі виніс оскаржувану постанову. Цією постановою позивача у справі визнано винним в перевищенні більше ніж на 10 діб встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку транзитного перевезення автомобіля «Фольксваген Шаран», номерний знак НОМЕР_1, і накладено стягнення у вигляді 8500 гривень штрафу. При цьому вказано, що позивач у справі подав до митного контролю інформаційне повідомлення про неможливість виконання зобов'язання про транзит транспортного засобу та витяги з наказу командира військової частини А2892. Також вказано, що позивачем направлялось повідомлення до Волинської митниці Державної фіскальної служби про необхідність вивезти за межі митної території України автомобіль «Фольксваген Шаран», номерний знак НОМЕР_1, з поданням митному органу підтверджуючих документів про факт аварії чи дії обставин непереборної сили, виданими уповноваженими на це органами.

З поданого інформаційного повідомлення та витягів з наказу командира військової частини А2892 вбачається, що позивач у справі є військовослужбовцем Збройних Сил України; 29 листопада 2016 року направлений у відрядження в військову частину польова пошта В0946 на 60 діб; з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою.

Згідно зі статтею 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Відповідно до частини третьої статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень частини 2 статті 95 Митного кодексу України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 Митного кодексу України. Разом з тим нормами частини 1 статті 192 Митного кодексу України визначено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 травня 2012 року № 657 (далі - Порядок), обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у справі є військовослужбовцем, а саме сержантом військової служби за контрактом.

Частиною 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема такі обов'язки: беззастережно виконувати наказикомандирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

На виконання зазначеного положення Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» видано наказ Міністерства оборони України від 29 листопада 2016 року, яким позивача у справі направлено у відрядження у військову частину з метою якісної організації та базової підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом рядового та сержантського складу у навчальних центрах Збройних Сил України.

Зазначений наказ є актом індивідуальної дії, в той же час він є обов'язковим для виконання позивачем у справі як військовослужбовцем. Невиконання цього наказу призведе до притягнення до кримінальної відповідальності

Окрім того, варто зазначити, що у визначенні «обставин непереборної сили», закріпленого у Порядку використано прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного. Таким чином, зазначене визначення містить невичерпний перелік обставин непереборної сили.

Видача акту індивідуальної дії, який є обов'язковим для виконання позивачем у справі, як військовослужбовцем, є надзвичайною та невідворотною подією, що виникла незалежно від волі особи.

Враховуючи, що Порядком встановлено невичерпний перелік обставин непереборної сили та надзвичайний та невідворотній характер події, що виникла незалежно від волі особи, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність обставин непереборної сили, що унеможливили виконання зобов'язання про транзит транспортного засобу.

Окрім того, пунктом 2 частини 1 статті 192 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

По справі встановлено, що позивач таку вимогу закону дотримав і своєчасно повідомив митний орган про обставини, котрі перешкоджають своєчасному вивезенню транспортного засобу відповідним інформаційним повідомленням.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №163/312/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер