Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2018 року

Київ

справа №808/291/16

адміністративне провадження №К/9901/27449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Інспекція)на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (колегія у складі суддів: Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко)у справі№ 808/291/16за позовомХарвесто Агротрейд Дойчланд ГмбХ в особі Представництва «Харвесто Агротрейд Дойчланд ГМБХ» (Представництво)доІнспекціяпроскасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Представництво звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення Інспекції №54 від 13 липня 2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем у порушення норм чинного податкового законодавства України були вчинені протиправні дії та прийняте протиправне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. Також відзначено, що протягом семи місяців позивачем подавалися податкові декларації з ПДВ в якій були відсутні показники, які б свідчили про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Протягом п'яти послідовних податкових місяців, починаючи з січня 2015 року та по травень 2015 року податкові декларації до контролюючого органу не подавались, у зв'язку з відсутністю у платника податків електронного цифрового підпису. Також порушено порядок повідомлення про прийняте рішення відповідно до п.184.10 ст.184 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у податкового органу не було підстав для анулювання позивача реєстрації як платника ПДВ, що свідчить про незаконність та необґрунтованість прийнятого ним спірного рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено, у зв'язку з тим, що у господарській діяльності позивача дійсно відбулась подія, наслідком якої податкове законодавство передбачає анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у даній справі скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та прийнято нову постанову, яким позов задоволено. Скасовано рішення Інспекції № 54 від 13 липня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого комісією ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя рішення № 54 від 13 липня 2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, оскільки платником податку щомісячно подавались до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за період з червня 2014 року по грудень 2014 року. Наявний в матеріалах справи реєстр податкових накладних вказаних обставин не спростовує.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в ході проведення інвентаризації податкової звітності позивача встановлено подання декларацій з податку на додану вартість у період з червня 2014 року по грудень 2014 року з нульовими показниками та неподання декларації з податку на додану вартість у період з січня 2015 року по травень 2015 року, що відображено у реєстрі податкових декларацій №54 від 13 липня 2015 року. При цьому, відповідач відзначив, що підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі -ПК України) передбачає одночасне застосування обох підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на умовах: якщо протягом 12 послідовних місяців не подається та/або подається податкова звітність з податку на додану вартість, що свідчить про відсутність діяльності платника податку.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 липня 2015 року комісією Інспекції (далі - комісія) було прийнято рішення № 54 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Представництва.

В даному рішенні зазначено, що Представництво зареєстровано платником ПДВ 14.01.2014.

Також у даному рішенні зафіксовано встановлення комісією:

1) відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у деклараціях (податкових розрахунках) платника податку протягом 12 послідових податкових місяців,- що підтверджено реєстром податкових декларацій з ПДВ протягом періоду з червня 2014 року по травень 2015 року.

2) платник подає та не подає податкові декларації з ПДВ протягом з червня 2014 року по травень 2015 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Так, комісією податкового органу встановлено порушення Представництвом підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України, в зв'язку з чим анульовано реєстрацію платника ПДВ з 13.07.2015.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 (далі - Положення №1130).

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення №1130 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Отже анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом під час розгляду подібної справи, постанова від 05 листопада 2018 року (справа №820/2294/16).

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне у даній справі рішення відповідачем прийнято у зв'язку із наявністю одночасно двох умов, за яких законодавством надано контролюючому органу повноваження прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Такими були: відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у деклараціях (податкових розрахунках) платника податку протягом 12 послідових податкових місяців; подання та не подання податкових декларації з ПДВ протягом з червня 2014 року по травень 2015 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Отже Верховний Суд приходить до висновку, що відповідач, скориставшись своїм правом по прийняттю самостійного рішення про анулювання реєстрації позивача, по суті об'єднав періоди як по першій так і по другій з можливих умов, які слугували для прийняття спірного у даній справі рішення.

При цьому касаційний суд вважає, що як і в першому так і в другому випадку виявлені періоди не відповідають дійсним обставинам, адже як вірно встановив суд апеляційної інстанції, позивачем щомісячно подавались контролюючому органу декларації з ПДВ за період з червня 2014 року по грудень 2014 року. Тобто, ознаки безперервності (протягом 12 послідовних податкових місяців), яку визначено ПК як одну із підстав для можливості Інспекції прийняти самостійне рішення для анулювання платнику свідоцтва ПДВ, у випадку з позивачем не було.

Крім того, також варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин з якими відповідач пов'язує факт подання та не подання податкових декларації з ПДВ протягом з червня 2014 року по травень 2015 року, з якими норма підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України пов'язує можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме складеної Інспекцією довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів апеляційної інстанції, не спростованою доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України cуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 350, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду