ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 821/544/18

адміністративне провадження № К/9901/60525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 (суддя Ковбій О.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі № 821/544/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС України від 22.02.2018 №UA508070/2018/000018/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС України від 22.02.2018 №UA508070/2018/000018/2 про коригування митної вартості товарів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на правомірність прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі яких проводився розрахунок.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що між ТОВ «КФ Строй Мастер» та Компанією DEQING TONGRUI CONSTRUCTION CO LTD укладено зовнішньоекономічний Контракт від 15.11.2017 року №СН-UA-171115, за яким Компанія DEQING TONGRUI CONSTRUCTION CO LTD зобов`язується поставити, а ТОВ «КФ Строй Мастер» оплатити та прийняти товар - мийки з нержавіючої сталі, душові кабіни й бокси, ванни акрилові та стальні, акрилові піддони, запчастини в номенклатурі, кількості та цінам згідно супровідних документів.

Згідно із п.п. 3.1, 3.3 Контракту поставка товару здійснюється на умовах CIF Odessa, CIF Chornomorsk, CIF Yuzhniy згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів «Інкотермс». Транспортування товару відбувається морем у контейнері.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Контракту ціна за одинцю товару вказана в товаросупровідних документах. Загальна вартість Контракту складає 1 000 000 доларів США. Ціни, зазначені в даному Контракті, включили в себе вартість упаковки, маркування, в яких поставляється товар.

Згідно із п.п. 5.1, 5.5 валюта Контракту - долари США. Умови оплати: 100% оплата протягом 30 днів після одержання товару на склад.

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3, 6.4 Контракту місце фактичної передачі товару - порти Одеса/Черноморск, Україна. Перелік товаросупровідних документів: 3 оригінала та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу та завантаженої кількості; специфікація - 2 оригінали; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінала; пакувальний лист - 3 оригінали; експортна декларація - 1 копія. По кількості товар приймається ТОВ «КФ Строй Мастер» згідно товаросупровідними документами.

З метою здійснення митного оформлення товару поставленого в межах вказаного Контракту позивачем подано до сектору митного оформлення митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС 21.02.2018 митну декларацію №UA508070/2018/0000167. Митна вартість товару визначена за першим методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару до митного оформлення позивачем надано пакувальний лист б/н від 06.12.2017; рахунок-фактуру №201708808 від 06.12.2017; коносамент від 29.12.2017 №MRFB17121713; транспортну накладну від 19.02.2018 №840; акт про проведення митного огляду від 19.02.2018 №UA500120/2017/00209; зовнішньоекономічний договір від 15.11.2017 №СН-UA-171115; акт зважування від 18.02.2018 №50821; лист експедиції від 19.02.2018 №1902/03; акт про невідповідність від 19.02.2018 б/н.

Оскільки, на думку контролюючого органу, декларантом не подано усі необхідні документи, які підтверджують якісні та вартісні характеристики товару, митний орган дійшов висновку про те, що заявлену позивачем митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені документально, а отже декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

За результатами опрацювання вказаних документів контролюючим органом встановлено, що в поданому до митного оформлення контракті від 15.11.2017 №СН-UA-171115 відповідно до п. 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатись до вартості товару. Відповідно до п. 2.4 контракту повинна бути здійснена передоплата, проте згідно п. 5.5. контракту умови оплати:100% та протягом 30 днів після отримання товару на склад.

Також, контролюючий орган вказав на те, що подана для підтвердження контрактної вартості комерційна (бізнес) пропозиція виробника товару від 01.12.2017 не містить періоду дії наведених у ній цін. В коносаменті відправник товару відрізняється від того, що вказаний в декларації, а надані витяги з мережі Інтернет, що містять інформацію щодо ціни товару на комерційних умовах FOB (Китай), не можуть бути враховані при затвердженні заявленої митної вартості товару, оскільки продаж товару здійснюється на інших комерційних умовах CIF (Україна).

У зв`язку із чим на вимогу митного органу позивачем надано додаткові документи: прайс-лист від постачальника (продавця); бізнес пропозиція; копія митної декларації країни відправлення; висновок Херсонської торгово-промислової палати; інформацію щодо вартості товару з мережі Інтернет; лист-пояснення відправника; лист-пояснення експедитора; лінійний коносамент; специфікацію до контракту.

Однак, оскільки на думку контролюючого органу за вказаними документами не можливо підтвердити заявлену у декларації митну вартість товару, відповідач здійснив коригування митної вартості товару, про 22.02.2018 прийняв рішення №UA508070/2018/000018/2 та визначив митну вартість товару за шостим - резервним методом .

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на необґрунтованість рішення митниці, не наведення відповідачем ґрунтовних підстав, які унеможливлюють визначити митну вартість товару за ціною договору, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

В обґрунтування правомірності прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що витрати на страхування та транспортування не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не були заявлені декларантом як складова митної вартості.

Так, згідно з пунктом 4.1 контракту №CH-UA-171115 від 15.11.2017 ціна за одиницю товару вказана у товаросупровідних документах, при цьому, пунктом 4.2. визначено, що до ціни товару включена вартість таких складових як пакування та маркування товару, проте не вказано про включення до ціни товару витрат на страхування та транспортування до митного кордону України, що є обов`язковим за умов поставки CIF.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність таких доводів відповідача, оскільки заявлення декларантом витрат на страхування та транспортування до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

З матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CIF Chornomorsk, що відповідає умовам пункту 3.1 контракту №CH-UA-171115 від 15.11.2017.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

При цьому, необумовлення в пункті 4.2 контракту №CH-UA-171115 від 15.11.2017 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Водночас, не знайшли свого підтвердження доводи контролюючого органу про визначення сторонами у контракті правил щодо передоплати товару. Разом з цим, згідно наданих до митного оформлення документів, поставка товару здійснювалась відповідними партіями, тобто оплата здійснювалась позивачем за фактично поставлений товар.

Посилання відповідача на факти існування відмінностей/розбіжностей у документах, у тому числі і тих, які були додатково надано позивачем, а саме комерційній (бізнес) пропозиції виробника товару, коносаменті, інформації з мережі Інтернет щодо ціни товару обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Отже, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами Митного кодексу України, оскільки безпосередньо не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 11.10.2017 № UA205020/2017/011870, а саме: 1,91 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 6660 кг*1,91=12720,6 дол. США). Митну вартість товару № 2 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 15.11.2017 № UA100020/2017/311408, а саме:2,5 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 3200 кг*2,5=8000 дол. США).

Проте, у рішенні про коригування митної вартості та матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які відомості про те, який саме товар було використано в якості джерела інформації та які числові значення митної вартості таких товарів; відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів; відсутнє її коригування; не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, підстави для коригування митної вартості - відсутні.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2018 №UA508070/2018/000018/2.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №821/544/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник