ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа №809/1557/17

адміністративне провадження №К/9901/45230/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/1557/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 (головуючий суддя - Шавель Р. М., судді: Бруновська Н. В., Кузьмич С. М. ) у справі.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA206010/2017/000456/1 та картки відмови №UA206010/2017/01539 від 05.07.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності всіх документів, що підтверджують заявлену ОСОБА_1 митну вартість товару та обраний позивачем метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2017.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 55 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що декларантом при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом. Зокрема, зазначає, що рахунок-фактура №1916-06/17 від 26.06.2017 має всі ідентифікуючі дані продавця, його назву, адресу телефон, марку транспортного засобу, модель, номер кузова, рік виготовлення, ціну автомобіля. Подані платіжні документи містять один і той самий банківський рахунок.

У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківська митниця ДФС зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом та апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.07.2017 представник позивача - декларант Драпак Я. І. в інтересах ОСОБА_1 подав до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №206010/2017/414512 від 05.07.2017, відповідно до якої задекларовано для митного оформлення транспортний засіб, марки "BMW", модель 318 DTI, номер кузова - НОМЕР_1, рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, виробник - "BMW", країна виробник DE.

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме укладеного між підприємством "Лера Плус" та ОСОБА_1, згідно якого позивач придбав автомобіль, бувший у вжитку, марки "BMW", модель 318 DTI, номер кузова НОМЕР_1, рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, виробник - "BMW", країна виробник Німеччина, вартість 8750,00 євро.

Одночасно із митною декларацією декларантом було надано митному органу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №1916-06/17 від 26.06.2017; акт про проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.06.2017 №20903/2017/11103; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.05.2017 НОМЕР_2; договір про надання послуг митного брокера від 04.07.2017; декларація про походження товару №0380 від 26.06.2017; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.CTR.005.14659-17 від 30.06.2017; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; копія митної декларації країни відправлення №17ВЕЕ000028751585 від 27.06.2017.

З огляду на непредставлення повного переліку документів (зокрема, платіжних документів про сплату вартості автомобіля), митним органом скеровано декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

На вказаний запит представник позивача надав Івано-Франківській митниці ДФС України відповідь, згідно якої повідомлено відповідача, що для визначення митної вартості товару до митного оформлення надано достатній пакет документів, додатково запитувані документи надати не має можливості.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС України відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2017 № UA206010/2017/001539.

Також відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2017/000456/1 від 05.07.2017.

Згідно вказаних картки відмови та рішення про коригування митної вартості митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України).

Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України) не використані по причині відсутності інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.ст.59, 60 Митного кодексу України), та відомостей, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (ст.ст.62, 63 Митного кодексу України). Джерелом інформації є каталог Schwackeliste I/2017 ст.146 з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан. Стартова ціна відповідно до каталогу 14600 євро; із врахуванням місця декларування початкова вартість знижена до 14162,5 євро.

Вказану вартість зменшено відповідно до акту митного огляду через перепробіг на 16 відсотків, через пошкодження ЛФП - на 1,5 відсотка та у зв'язку із пошкодженням салону та сидіння - на 1,5 відсотка. Звідси, остаточну митну вартість визначено у розмірі 11046,75 євро. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені п.5 ч.2 ст.55 та главою 4 Митного кодексу України.

06.07.2017 декларантом подано декларацію № 206010/2017/414559 згідно рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Статтею 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Статтею 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених Статтею 57 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 9 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані всі необхідні документи, які надавали змогу митному органу визначити митну вартість товарів; відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору. Зокрема, зазначив, що згідно виписки по клієнтському рахунку фірми експортера "Лера Плус", на дану фірму від ОСОБА_1 поступили кошти двома платежами: завдаток 3000 євро поступив 23.06.2017, а неоплачений залишок 5750
євро надійшов 28.06.2017. Таким чином, сплачена позивачем загальна сума 8750
євро підтверджує митну вартість спірного автомобіля. Таким чином, відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу) № 1916-06/17 від 26.06.2017, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Вирішуючи даний спір та надаючи оцінку правомірності прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд апеляційної інстанції виходив з того, що рахунок-фактура № 1916-06/17 датований 26.06.2017, при цьому перший платіж в сумі 3000 євро був здійснений 23.06.2017; в платіжному документі, де вказана сума 3000 євро, не вказується платник, при цьому не видається можливим ідентифікувати товар, за який сплачені кошти; в платіжному документі, де зазначена сума 5750 євро, також неможливо ідентифікувати товар, за який сплачені кошти; в обох платіжних документах вказані різні банківські рахунки отримувача коштів.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

При цьому відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі не надав.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статті 57 Митного кодексу України.

Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, а також карток відмови у прийнятті митної декларації, митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішень митниці та карток відмови не вбачається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Т. М. Шипуліна