Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа №821/232/17

касаційне провадження №К/9901/40467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 (суддя Кузьменко Н.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя - Димерлій О.О.; судді: Єщенко О.В., Федусик А.Г.) у справі № 821/232/17 за позовом Дочірнього підприємства з постачання скрапленого газу «Газпостач» Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство з постачання скрапленого газу «Газпостач» Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2017 № 0000311422.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 01.03.2017 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2017 залишив постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Херсонській області оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Херсонській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що якщо показники податкової накладної, вказані платником при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідають тим, що містяться у виписаному податковому документі, останній не може бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість покупцем.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Херсонській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з постачання скрапленого газу «Газпостач» Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, результати якої оформлено актом від 06.01.2017 № 3/21-22-14-01/36671276.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за січень та липень 2014 року на підставі податкових накладних від 30.01.2014 № 131 та від 31.01.2014 № 163, виписаних Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», а також від 02.07.2014 № 8, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз», за наслідками придбання скрапленого газу, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 № 0000311422, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 144780,00 грн. за основним платежем та 36195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи зазначений акт індивідуальної дії, судові інстанції виходили з того, що виявлення розбіжностей в податковій накладній з її електронною копією з Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки продавця.

Тобто, на переконання судів, в органу доходів і зборів у спірній ситуації виникла передбачена спеціальним законом підстава для проведення перевірки саме продавців - Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз». Проте, такої перевірки здійснено не було.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні складені в паперовому вигляді податкові накладні від 30.01.2014 № 131, від 30.01.2014 № 163, від 02.07.2014 № 8, які містять код товару згідно з УКТ ЗЕД « 2711190000», а також номенклатуру товару «скраплений газ», всі інші необхідні реквізити, зокрема підписи повноважних представників продавців.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й у разі порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі в разі невідповідності показників/реквізитів податкової накладної, вказаних постачальником при її реєстрації в Єдиному реєстрі. З цією метою законодавець надав покупцю можливість звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Утім, у розглядуваній ситуації Дочірнє підприємство з постачання скрапленого газу «Газпостач» Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» не скористалось правом подання заяв зі скаргами на постачальників - Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» і, відповідно, не подало до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН (Д8)».

А відтак, доводи судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії є помилковими.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Херсонській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі № 821/232/17 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк