ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа №480/1610/21

провадження № К/990/2947/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (суддя Шевченко І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Кононенко З.О., Калиновський В.А.)

у справі №480/1610/21

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, третя особа Фермерське господарство "Зенченко"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, третя особа Фермерське господарство "Зенченко" (далі - ФГ "Зенченко"), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23 грудня 2020 року Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області третьої сесії селищної ради восьмого скликання про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

- зобов`язати Дубов`язівську селищну раду Конотопського району Сумської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26липня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним та скасовано рішення третьої сесії восьмого скликання Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 23 грудня 2020 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу Дубов`язівської селищної ради за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;

- зобов`язано Дубов`язівську селищну раду Конотопського району Сумської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з земельного масиву (кадастровий номер 5922081500:05:003:0121), яка розташована на території В`язівського старостинського округу Дубов`язівської селищної ради, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, виконавчий комітет Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

4. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що землекористувачем спірної земельної ділянки є ФГ "Зенченко" відповідно до договору оренди земель державної власності від 01 березня 2006 року, строк дії якого 20 років.

6. Керівник ФГ "Зенченко" як землекористувач спірної земельної ділянки надав згоду позивачу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2,00 гектара для розроблення проекту землеустрою та її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

7. Позивач звернувся до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з земельного масиву (кадастровий номер 5922081500:05:003:0121), яка розташована на території В`язівського старостинського округу Дубов`язівської селищної ради. До клопотання було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту, а також згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, що посвідчена секретарем В`язівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

8. Рішенням третьої сесії восьмого скликання Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 23 грудня 2020 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В`язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121, так як дана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.

9. Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу. Наявність у ФГ "Зенченко" права користування земельною ділянкою, за рахунок якої формується запроектована земельна ділянка, не є підставою для відмови позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за умови наявності письмової, нотаріально засвідченої заяви, якою надано згоду на вилучення частини земельної ділянки для подальшого її оформлення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

11. У касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування при виконанні судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій буде змушений порушити норми чинного законодавства у сфері земельних відносин, зокрема у частині порушення прав третьої особи на оренду земельної ділянки.

12. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №814/1959/17, від 28 листопада 2019 року у справі №803/1067/17, від 04 травня 2020 року у справі №816/1331/17.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також звертає увагу на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду у справах №480/1615/21, №480/1614/21, №480/1612/21, №480/1616/21.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність регламентований положеннями статтею 118 ЗК України.

16. Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

17. Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

18. Приписами абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

19. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

20. При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

21. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

22. Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій була перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови відповідачем визначено те, що земельна ділянка, яку бажала отримати у власність ОСОБА_1 , перебуває у користуванні на умовах оренди в іншої особи - ФГ «Зенченко» на підставі договору оренди земель державної власності (землі резерву) від 01 березня 2006 року, укладеного строком на 20 років.

24. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у подібних спорах.

25. У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №480/1615/21 (за позовом фізичної особи до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області (далі - Дубов`язівська селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФГ «Зенченко» про оскарження відмови у наданні дозволу) зроблено такі правові висновки:

«згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

21. Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

22. Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 ЗК України, відповідно до пункту «а» частини першої якої підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

23. Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

24. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 31 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

25. Отже, припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від права користування нею. Добровільна відмова є лише підставою для розірвання договору оренди та прийняття власником рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

26. Проаналізувавши наведені норми права в сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є законною та обґрунтованою, а оскаржуване рішення таким, що не підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України».

26. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 816/1331/17, від 12 червня 2020 року у справі №480/303/19.

27. Окрім того, такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №817/1911/17, в якій Верховним Судом, зокрема, зазначено, що оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

28. На підставі викладеного, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі, а також зобов`язано вчинити певні дії, не ґрунтуються на правильному розумінні закону.

29. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є необґрунтованими, а доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

30. У зв`язку з вищевикладеним, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139 242 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №480/1610/21 скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, третя особа Фермерське господарство "Зенченко" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя С.М. Чиркін