ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 420/19953/21

адміністративне провадження № К/990/17685/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником Дяченком Олексієм Володимировичем,

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року (головуючи суддя - Катаєва Е.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 02 лютого 2022 року (головуючи суддя - Кравець О.О., судді: Коваль М.П., Зуєва Л.Є.)

у справі №420/19953/21

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення йому, в період з 01 грудня 2015 року по 05 січня 2018 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 05 січня 2018 року включно з застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 74371,58 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №420/3776/21 відповідачем неправильно визначено базовий місяць для здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 05 січня 2018 року, що призвело до виплати йому суми індексації у розмірі меншому ніж передбачено та відповідно до порушення прав позивача і свідчить про існування спору щодо визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 02 лютого 2022 року ухвалу суду першої інстанції змінив мотивувальну частину ухвали в частині підстав для відмови у відкритті провадження, виключено з мотивувальної частини посилання на пункт 2 частини першої статті 170 КАС України. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

5. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено судом у іншій справі - №420/3776/21.

8. Суд першої інстанції зазначив, що позивач фактично посилається на протиправну бездіяльність допущену суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №420/3776/21, яка виразилась у неналежному виконанні вказаного рішення суду, а саме недонарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за рішенням суду, з огляду на неповний її обсяг, що належать до виплати, неправильним визначенням на думку позивача базового місяця.

9. Нарахування індексації та її розрахунок відноситься до дискреційних повноважень військової частини (дискреція щодо способу дії). Проте оскільки суд вирішив спірні правовідносини по суті, перевірка та контроль суду за виконанням боржника своїх дискреційних повноважень повинно перевірятися у порядку встановленому розділом IV КАС України щодо питань пов`язаних з виконанням рішень суду.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з окремим позовом є помилковим.

11. Водночас, суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання суду першої інстанції в обґрунтування відмови у відкритті провадження на положення пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки у даному випадку застосуванню підлягає інший пункт цієї статті; так, положеннями пункту 1 частини другої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищенаведеного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

14. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, що позивач мав звернутись із заявою у порядку статті 383 КАС України щодо порушення прав при первинній виплаті відповідачем індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №420/3776/21.

15. Згідно з позицією Великої Плати Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами і обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

16. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і судді не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

17. Аналогічний висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №340/197/19.

18. Скаржник вказує, що в рішенні на виконання якого відповідачем виплачена позивачу неповна сума індексації грошового забезпечення, не визначено базовий місяць та суму індексації, дані вимоги визнано передчасними.

19. Так, при розгляді справи №420/3776/21 судом досліджувалось виключно право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби.

20. Натомість у справі №420/19953/21, як зазначає скаржник, предметом розгляду вже є правильність встановлення відповідачем базового місяця та сума індексації.

21. На думку скаржника, враховуючи, що питання застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, а саме січня 2008 року, не вирішувалось у справі №420/3776/21 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з цього приводу, тому у цьому випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України.

22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, уважаючи позовні вимоги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - в силі.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

24. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

25. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

26. Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, наслідком якого є відмова у відкритті провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 24 листопада 2020 року у справі №280/1215/20, від 03 листопада 2021 року у справі №640/1989/20, від 27 серпня 2021 року у справі №320/5194/20, від 11 лютого 2021 року у справі №540/1050/20, від 12 травня 2022 року у справі №120/3237/20-а, від 08 лютого 2022 року у справі №340/807/21, зазначав, що відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

27. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

28. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

29. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

30. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що у цьому випадку наявні підстави для відмови відкриття провадження у справі, оскільки у цій справі позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі №420/3776/21, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року.

31. Так, судом зазначено, що у цьому випадку має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, тому позивач повинен звернутися до суду в рамках адміністративної справи №420/3776/21 із заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення в порядку встановленому розділом IV КАС України, а не шляхом пред`явлення окремого позову.

32. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, зауважив, що предмет вказаної справи фактично спрямований на виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №420/3776/21, у спосіб за вибором позивача. Однак, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

33. Суд апеляційної інстанції зазначив, що якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов, а тому суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, однак помилково послався на пункт 2 частини першої статті 170 КАС України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин, підставою для відмови у відкритті має бути пункт 1 частини першої статті 170 КАС України оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить з такого.

35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

36. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

37. Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року в справі №826/3678/16 вказав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

38. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

39. Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних вище умов для відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається.

40. Так, суд першої інстанції у справі №420/3776/21 дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації за період з 01 грудня 2015 року по 05 січня 2018 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.

41. Щодо позовної вимоги про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації у якості базового місяця - січень 2008 року, оскільки нарахування спірної індексації грошового забезпечення відповідачем у межах спірних правовідносин не здійснювалося, а як наслідок не визначався відповідний базовий місяць, то такі суд вважав передчасними. Крім того, суд зазначив, що нарахування конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача, а тому наданий позивачем розрахунок суми індексації не може бути прийнятий до уваги.

42. Тож у цій справі вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді, при цьому судом визначення розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.

43. Повертаючись до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є питання розрахунку індексації грошового забезпечення, зокрема, з визначенням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача та неправомірність застосування відповідачем при її обчисленні грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), а також розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 05 січня 2018 року включно.

44. Вказане не було предметом правової оцінки судом у справі №420/3776/21. У цій справі судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.

45. Водночас згідно з пунктом 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.

46. Відтак питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.

47. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

48. За таких обставин, висновки судів про те, що вимоги заявлені позивачем у цій справі вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №420/3776/21 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.

49. Ураховуючи вказане, помилковими є і висновки судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

50. З огляду на наведене, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №420/3776/21, не з`ясували ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

51. З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а також необхідності реалізації позивачем в межах адміністративної справи №420/3776/21 подання заяви в порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судами попередніх інстанцій.

52. Відтак, вимоги позивача в межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.

53. За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.

54. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

55. За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

56. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Дяченком Олексієм Володимировичем, задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду 02 лютого 2022 року у справі №420/19953/21 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду