Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №826/19412/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №826/19412/15

адміністративне провадження №К/9901/14324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року (суддя - Погрібніченко І. М. )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (судді: Петрик І. Й. (головуючий), Борисюк Л. П., Вівдиченко Т. Р. )

у справі № 826/19412/15

за позовом Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в недотриманні пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, а саме у невідновленні платежів за рахунками позивача по незахищених видатках.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиконання пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, в частині передачі виконавчого документу до відповідного органу казначейства для подальшого виконання та поновлення здійснення платежів боржника.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА відмовив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому касаційна скарга обґрунтована тим, що непроведення відповідачем видатків по окремим рахункам позивача призводить до порушення фінансової дисципліни та позбавляє Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА здійснювати поточні відшкодування витрат на проїзд пільгових категорій громадян Києво-Святошинського району, що створює обставини для зростання заборгованості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.

01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року у справі № 826/17967/14 з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" стягнуто витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських проїздах за період з 01 січня 2014 року до 30 червня 2014 року в сумі 1 498 596,69 грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року залишив без змін.

09 липня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі № 826/17967/14 видано виконавчі листи.

20 серпня 2015 року відповідач направив запит № 05-04/1200 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА про повідомлення рахунків, із яких потрібно провести безспірне списання коштів на корить Державного територіального галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в сумі 1 498
596,69 грн. Також у запиті зазначено, що на період встановлення даних, відповідно до пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, проводитися не будуть.

Позивач листом від 21 серпня 2015 року № 1997 звернувся до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просив розблокувати рахунки, не захищені статтями видатків, та відновити проведення платежів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання ним пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (був чинний на час виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку надавати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, а також складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, на підставі яких зупиняти в межах повноважень, передбачених законом, операції з бюджетними коштами, а також ініціювати призупинення бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

За приписами пункту 26 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

Пунктом 27 Порядку № 845 встановлено, що для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник зобов'язаний привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Боржник зобов'язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень зупиняти операції з бюджетними коштами на рахунках позивача по незахищеним статтям видатків до усунення порушень бюджетного законодавства.

Згідно з пунктом 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до частини 1 статті 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені, зокрема, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901).

Так, згідно з Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Однак Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у справі № 826/17967/14 позивачем (боржником) є бюджетна установа, яка повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів, а стягувачем - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", що є державним об'єднанням юридичних осіб та належить до сфери управління Міністерства транспорту України (з 06 серпня 2014 року перебуває в стані припинення).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у спорах між юридичними особами, створеними державою, держава гарантом виконання зобов'язань не виступає.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 33 Порядку № 845, яким передбачено передачу від органу Казначейства до Казначейства документів у випадку неможливості виконання рішення протягом двох місяців з дня їх надходження до органу Казначейства.

Пункт 47 Порядку № 845 передбачає порядок безспірного списання коштів державного бюджету за державною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, зокрема шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Отже, документи передані в порядку пункту 33 Порядку № 845 списуються Казначейством виключно за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що така бюджетна програма створена та існує для виконання Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та в додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" має відповідну назву: "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (КПКВК): 3504040, код функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету (КФКВК): 0133).

Колегія суддів зазначає, що в Управлінні державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області відсутні повноваження щодо безспірного списання коштів державного бюджету на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" за державною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, оскільки у цьому випадку держава виконання судових рішень не гарантує та коштів на такі випадки в Державному бюджеті України не передбачає.

За таких обставин у відповідача відсутні підстави для передачі зазначених виконавчих документів до Державної казначейської служби України, а зупинення операцій з бюджетними коштами є безумовним адміністративним методом впливу на порушника бюджетного законодавства.

Щодо посилання скаржника на те, що непроведення відповідачем видатків Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА призводить до збільшення заборгованості останнього, не може бути підставою для визнання протиправними дій органу Казначейства, оскільки відповідач діє у межах повноважень, наданих йому діючим законодавством, а рішення судів, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова