ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/26011/15

адміністративне провадження № К/9901/43800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/26011/15

за позовом ОСОБА_1

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича

третя особа ОСОБА_2

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шулежко В. П.) від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: головуючого судді Карпушової О. В., суддів: Епель О. В., Безименної Н. В.) від 08 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, третя особа: ОСОБА_2 в якому просила:

скасувати рішення відповідача від 11 жовтня 2014 року індексний номер 16414005 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,3840 га., кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташовану за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 474475232231;

зобов`язати відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис (відмітку) про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,3840 га., кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташовану за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, номер запису 7301805, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 474475232231;

зобов`язати відповідача поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 7301598 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 3,3840 га., кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташовану за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 474475232231.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення про державну реєстрацію права власності від 11 жовтня 2014 року індексний номер 16414005 підлягає скасуванню, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого провели державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, визнано недійсним в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29 липня 2016 року позов задовольнив частково. Скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є. В. від 11 жовтня 2014 року індексний номер 16414005 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,3840 га., кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташовану за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 474475232231. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та закрито провадження по справі, оскільки спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 серпня 2017 року скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалюючи таке судове рішення, Вищий адміністративний суд України послався на те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

8. 08 листопада 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою залишив апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є. В. без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року без змін.

9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 жовтня 2014 року індексний номер 16414005 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку є таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 11 жовтня 2014 року визнано недійсним, а тому не може бути підставою для виникнення, переходу (перереєстрації) речових прав (права власності) на відповідну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 20 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є. В. звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

11. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивачка з рішенням суду про скасування відповідної реєстрації до відповідача не зверталась. Між тим, судове рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не містить наслідків такої недійсності, а тому у відповідача були відсутні підстави вчиняти будь-які реєстраційні дії.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є. В.

13. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. Згідно з підп. 4 п. 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Шарапа В. М., Тацій Л. В., справу передано головуючому судді.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 15 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що 11жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. та зареєстрований в реєстрі за № 229 (далі - договір купівлі-продажу), згідно якого ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність земельну ділянку, площею 3,3840 га., кадастровий номер 3223182000:05:004:0004, розташовану за адресою: територія Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення селянського (фермерського) господарства.

19. На підставі даного договору купівлі-продажу відповідачем проведено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 474475232231, номер запису про право власності 7301805, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 47113085.

20. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 жовтня 2015 року у справі № 372/2416/15-ц (провадження 2-997/15) визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21. На підставі вказаного судового рішення, 09 листопада 2015 року позивачка звернулась із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В., про скасування запису про право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та поновити запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

22. 11 листопада 2015 року відповідач листом вих. № 51/01-16 відмовив у скасуванні та поновленні відповідних записів про право власності на земельну ділянку, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не надано судове рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

23. Вважаючі такі дії відповідача протиправними та незаконними, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

25. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

26. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

27. За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

28. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

29. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

30. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

31. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.

32. Помилковим є застосування ст. 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є державний орган чи юридична особа публічного права, що здійснює функції суб`єкта владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

33. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

34. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

35. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 22 січня 2020 року у справі № 826/8592/16.

36. Як убачається з матеріалів справи, спір у дані справі стосується визнання протиправним і скасування запису щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою ( ОСОБА_2 ).

37. Позивачка фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у неї права на вищевказане нерухоме майно, й, відповідно, відсутністю такого права у ОСОБА_2 , а тому вважає, що реєстрація права власності на це саме нерухоме майно порушує її права як власниці.

38. Отже, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачкою та ОСОБА_2 щодо права на спірне нерухоме майно, яке, як вважає ОСОБА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконно, за відсутності на це правових підстав.

39. Відтак спір про скасування запису щодо державної реєстрації права власності за третьою особою має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цією особою цивільних прав позивачки на нерухоме майно, яке, як вона вважає, належить саме їй. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивачка вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

40. Також, оскільки позивачка не була заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи ( ОСОБА_2 ), такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.

41. Таким чином, колегія суддів вважає, що даний спір має приватноправовий характер й з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

42. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/18305/15 та від 03 квітня 2020 року у справі № 820/12103/15.

43. За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

44. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідає принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

45. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

46. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

47. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

48. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом»; фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

49. Європейський суд з прав людини у пункті 44 рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

50. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

51. Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Шарапа Л.В. Тацій