ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №820/6553/16

адміністративне провадження №К/9901/40508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (суддя - Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (судді: Лях О.П. (головуючий), Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі № 820/6553/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги №Ф-0042781304 від 10.11.2016, рішення №0042791304 від 10.11.2016; податкових повідомлень-рішень №0032001304 від 25.08.2016, №0032021304 від 26.08.2016.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що понесені витрати у розмірі 136 000,00 грн не пов`язані з отриманням доходів, спростовується наявністю у позивача первинної документації стосовно наданих рекламних та юридичних послуг позивачу його контрагентами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про те, що враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов`язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв`язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, суди дійшли висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування витрат за господарськими операціями за період 2014-2015 рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.06.2016 №2130/20-31-13-04-08/2975917463, яким встановлено порушення позивачем вимог п.177.1 та 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у 2015 році на суму 22 569,53 грн; відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік, що підлягає сплаті за насідками проведеної перевірки, визначений у розмірі - 22 569,53 грн; порушено п. 16-1 розділу ХІХ ПК України, у зв`язку з чим занижено військовий збір за 2015 рік в розмірі - 2 022,30 грн; абз.1п. 2 ч.1 ст. 7, п.11 ст. 8, п. 2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2014 -2015 р.р. у загальному розмірі 47 708,67 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0032001304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 28 211,91 грн, в тому числі за основним платежем - 22 569,53 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 642,38 грн; від 26.08.2016 №0032021304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 2 524,87 грн, в т.ч. за основним платежем - 2 022,30 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 502,57 грн; рішення від 25.08.2016 №0031981304, яким донараховано позивачу грошове зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 47 708,47 грн та прийнято вимогу від 25.08.2016 №Ф-0031971304, якою зобов`язано позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 47 708,67 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2016 №560/ФОП/20-40-10-01-14 рішення від 25.08.2016 №0031981304 та вимогу від 25.08.2016 №Ф-0031971304 скасовано та визнано їх відкликаними з дня прийняття даних рішень, а скаргу задоволено частково.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2016 №595/ФОП/20-40-10-01-14, податкове повідомлення - рішення від 26.08.2016 №0032021304 грошове зобов`язання з військового збору збільшено на 25,18 грн., а податкове повідомлення - рішення від 25.08.2016 №0032001304 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі рішення ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2016 №560/ФОП/20-40-10-01-14 контролюючим органом прийнято нове рішення 10.11.2016 №0042791304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4 770,86 грн, а також прийнято нову вимогу від 10.11.2016 №Ф-0042781304 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 47 708,67 грн.

В ході судового розгляду також встановлено, що на виконання рішення ГУ ДФС у Харківській області від 03.11.2016 №595/ФОП/20-40-10-01-14 податковим органом прийнято нове податкове повідомлення рішення від 28.12.2016 №0053281700, яким нараховано грошове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 2 550,05 грн, в тому числі за основним платежем - 2 040,04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 510,01 грн.

Судами встановлено, що у перевіряємий період, між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), укладено договір про надання послуг рекламного та інформативного характеру від 01.10.2015, згідно п.1.1 вказаного договору про надання послуг визначено, що виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги щодо всього асортименту товарів замовника. Відповідно до пп. 1.2 вказаного договору про надання послуг - виконавець надає послуги, передбачені цим договором, у торгівельних точках (супермаркетах, маркетах, магазинах тощо), а також на підприємствах громадського харчування (ресторани, кафе тощо). При цьому, згідно пп.1.3 зазначеного договору - виконавець надає замовнику, зокрема, (але не обмежуючись лише ними) такі рекламні, інформаційні та маркетингові послуги: розміщення інформації про замовника, а також про товари, постачання яких є його господарською діяльністю, на білбордах (постерах), у торгівельному(их) залі(ах) та інших приміщеннях покупців, відкритих для доступу споживачів - фізичних осіб (кінцевих покупців); послуги мерчандайзингу щодо товарів, що постачаються замовником покупця.

Позивачем на підтвердження виконання вказаних господарських операцій надано копії видаткових накладних, звітів про проведення заходів, квитанцій до прибуткового касового ордера.

З проведеного аналізу звітів про проведення заходів, судами встановлено, що у вказаних документах визначено про те, що контрагентом позивача були здійсненні заходи у період з 01.10.2015 - 31.10.2015, які направленні на просування продукції замовника та формування інтересу до певного виду товару, в т. ч. запрошення різного кола осіб, для дегустації продукції торгової марки «Бакарді»; зустріч різних гостей; поширення зразків продукції шляхом пропонування її у подарунок споживача; організація та проведення мобільного харчування на відповідних заходах; формування рекламних листівок та їх розповсюдження; розповсюдження рекламних буклетів шляхом адресної поштової розсилки потенційним споживачам; рекламування діяльності замовника за основним місцем діяльності шляхом розміщення листівок, рекламної поліграфії, запрошень у готелі.

Як встановлено з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні першої інстанції, відношення позивача до торгової марки "Бокарді" пов`язано з укладання між позивачем та ТОВ БАКАРДІ -МАРТІНІ ЮКРЕЙН» відповідного договору про надання маркетингових послуг від 01.09.2014.

Між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.04.2015 №3.

Відповідно до п.1 даного Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Також, умовами Договору визначено перелік зобов`язань виконавця щодо видів послуг, які будуть надаватися замовнику.

На підтвердження виконання умов даного Договору, позивачем до матеріалів справи надано копії зведеного акта прийому-передачі послуг та квитанцій до прибуткових касових ордерів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій доводів позивача про те, що підтвердженням виконання договору з контрагентом та отримання маркетингових послуг є належним чином складені первинні бухгалтерські документи. Крім того, позивач посилається на те, що отримував послуги рекламного характеру для залучення різного кола споживачів, тому рекламні, а також юридичні послуги надавались за цивільними договорами, що підтверджується наданими для перевірки первинними документами, а тому мають бути віднесені до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

9. Контролюючим органом подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент здійснення спірних правовідносин).

10.1. Підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

10.2 Підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

10.3 Пункт 44.6 статті 44

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

10.4. Пункт 138.2 статті 138

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.5 Підпункт 139.1.9. пункту 139.1 статті 139

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

10.6 Пункт 177.1 статті 177

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

10.7 Пункт 177.2 статті 177

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

10.8 Пункт 177.4 статті 177

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.

13. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

14. Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на визначення об`єкту оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

19. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Судами встановлено, що зі змісту наданих позивачем зведеного акту приймання-передачі послуг вбачається перелік наданих юридичних послуг в період з 01.04.2015 року до 30.10.2015, в тому числі складання і підготовка різного роду документів, довідок, договорів тощо, а також укладення договорів. Однак, позивачем до матеріалів справи не надано жодного відповідного документу, який став результатом отриманих юридичних послуг або підтверджував би участь та надання контрагентом таких послуг (нотаріально засвідчені довіреності, що надавали право контрагенту представляти інтереси у органах виконавчої влади, документи, що засвідчували участь контрагента в підписанні договорів та отриманні відповідних ліцензій, тощо), а сам зведений акт приймання-передачі послуг не містить інформації про обсяг наданих послуг, витрачений для надання таких послуг час тощо.

23. Крім того, зі змісту звітів про проведення заходів (надання маркетингових послуг) вбачається, що контрагентом позивача були здійсненні заходи у період з 01.10.2015 року до 31.10.2015, спрямовані на просування продукції замовника та формування інтересу до певного виду товару, в т. ч. запрошення різного кола осіб, для дегустації продукції торгової марки Бакарді; зустріч різних гостей; поширення зразків продукції шляхом пропонування її у подарунок споживача; організація та проведення мобільного харчування на відповідних заходах; формування рекламних листівок та їх розповсюдження; розповсюдження рекламних буклетів шляхом адресної поштової розсилки потенційним споживачам; рекламування діяльності замовника за основним місцем діяльності шляхом розміщення листівок, рекламної поліграфії, запрошень у готелі.

В той же час, суди попередніх інстанцій встановили, що із вказаних документів не можливо встановити зв`язок, отриманих від ФОП ОСОБА_2 рекламних послуг із господарською діяльності позивача, оскільки звіти про проведення заходів не містять детальної інформації про характер послуг, місце їх надання, місце розміщення рекламної інформації, рекламування саме вказаної категорії товарів, рекламування взаємозв`язку особи позивача із відповідною категорією товарів тощо.

Так само, із наданих до матеріалів справи документів не можливо встановити отримання позивачем економічного ефекту від проведених заходів.

Надані для дослідження судам попередніх інстанцій первинні документи на підтвердження факту отримання маркетингових послуг, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції, що не дає можливості пов`язати такі документи з конкретною господарською операцією.

Також у позивача відсутні документи, що дали б змогу відстежити результат замовлених робіт (послуг), а залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітів про проведені маркетингові дослідження мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Виходячи з викладеного підлягають відхиленню доводи позивача про економічну обґрунтованість придбання маркетингових послуг, яка полягала у залученні значної кількості нових споживачів, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували економічний вплив отриманих результатів маркетингових послуг зокрема, таких, які б свідчили про збільшення обсягів реалізації товарів, або розширення ринків збуту в результаті заходів, які були вжиті позивачем за результатами проведених рекламних акцій.

24. Враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових та юридичних послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов`язує можливість формування позивачем витрат за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв`язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність прийнятих рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження належними первинними документами операцій з придбання маркетингових та юридичних послуг, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку.

26. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом.

27. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами за перевіряємий період.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі № 820/6553/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду