ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №750/6772/17

адміністративне провадження №К/9901/24008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова прийняту 4 вересня 2017 року у складі головуючого судді - Карапута Л.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду постановлену 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

І. Суть спору:

1. У липні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Управління ДВС, відповідач), у якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця Назаренко М.Б. від 6 липня 2017 року ВП № 52058146 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 66,40 гривень.

2. Позов мотивований тим, що Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України виконало судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, до відкриття виконавчого провадження, а тому виконавче провадження слід закінчити. Крім того, позивач вважає, що у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. не було законних підстав для винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, дана постанова є необґрунтованою, а фактичне здійснення витрат виконавчого провадження документально не підтверджено.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що в ході проведення виконавчих дій винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 66,40 гривень, з них: 4,00 гривень за друк 8 аркушів; 11,40 гривень за направлення рекомендованого листа; 51,00 гривень за плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Відповідач указує, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначені законом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 19 травня 2016 року у справі № 750/4287/16-а зобов'язав Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37№ Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 90% суми заробітної плати працюючого державного службовця, починаючи з 01 січня 2016 року, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку. На виконання вказаного судового рішення стягувачу було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

5. Позивач стверджував, що вказане судове рішення виконане Чернігівським ОУПФУ до відкриття виконавчого провадження.

6. Водночас, судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. від 6 липня 2017 року було закінчено виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

7. Крім того, цього ж дня - 6 липня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 66 гривень 40 копійок.

7.1. У розрахунок витрат виконавчого провадження включено: друк 1 аркуша (папір включено): 0,50х8=4 грн.; направлення рекомендованого листа: 1х11,40=11,40 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1х51,00= 51 грн.

7.2. Не погоджуючись з постановою про стягнення витрат виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 4 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в позові відмовив.

9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

10. Також суди послались на не доведення з боку позивача виконання виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту з'ясування судами обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права.

12. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

13. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

V. Нормативне врегулювання

14. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

16. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17. Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

18. Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

19. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є витратами виконавчого провадження і відшкодовуються за рахунок боржника; розмір витрат виконавчого провадження встановлюється Міністерством юстиції України (стаття 42 зазначеного Закону).

20. Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 (надалі - Наказ № 2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

21. За приписами частини першої статті 45 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження компенсуються у другу чергу після повернення стягувачу авансового внеску на організацію та проведення виконавчих дій.

VІ. Судова практика: постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 750/8287/17; від 14 травня 2018 року у справі № 750/8477/17; від 13 червня 2018 року у справі № 751/4363/17 та інші.

VІІ. Оцінка Верховного Суду

22. Щодо доводів автора касаційної скарги про необґрунтованість розрахунків витрат на виконавче провадження, то суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження у відповідності до вимог Наказу № 2830/5.

23. Так само правильним є висновок судів про недоведеність з боку позивача належними та допустимими доказами факту виконання ним виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

24. Норми статті 73 Закону України 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у відповідній редакції), якими заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, і на які посилається позивач у касаційній скарзі, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

25. За такого правого регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

26. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

27. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІІ. Судові витрати

28. Позивач на час звернення з касаційною скаргою був звільнений від сплати судового збору. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 750/6772/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич