ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа № 688/4324/16-а

провадження № К/9901/29550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді Полотнянко Ю.П., Загороднюк А .Г ., Драчук Т.О),

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС, Казначейство) з вимогами визнати протиправною бездіяльність ДКС щодо невиконання рішення від 07 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду за в/л № 2а-2153/2011 від 18 лютого 2014 року та зобов'язати вчинити дії щодо виконання зазначеного судового рішення; зобов'язати ДКС вчинити дії для належного виконання рішення від 02 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі 4642,20 грн. компенсацію в розмірі 3%, починаючи з 18 грудня 2015 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , серед іншого, зазначила, що виконавчий лист від 17 лютого 2014 року № 2-а-6378/11 (на виконання судового рішення від 02 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду) про стягнення коштів взятий до виконання в органах казначейства 17 вересня 2015 року і мав бути виконати ний упродовж трьох місяців, тобто до 18 грудня 2015 року. На дату звернення з цим позовом до суду вказаний виконавчий документ не виконано, у зв'язку з чим заявлено цей позов.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 09 січня 2014 року скасував постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2011 року та ухвалив нову, якою визнав неправомірним розпорядження Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі - УПСЗН) про надання соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку; зобов'язав УПСЗН здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6 років за період з 01.05.2011 по 14.10.2011, з урахуванням виплачених сум; у решті позовних вимог відмовив.

4. Відтак Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року.

5. Ухвалою від 02 вересня 2015 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області змінив спосіб та порядок виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 2-а-6378/2011 із зобов'язання УПСЗН здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною на стягнення з УПСЗН на користь ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі 4536,13 грн.

6. Виконавчий лист № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2015 року позивач подала до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області.

7. 14 грудня 2015 року позивачка звернулася до Шепетівського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про надання відомостей щодо розгляду звернення від 05 жовтня 2015 року, порушення граничних строків виконання судового рішення від 02 вересня 2015 року Шепетівського міськрайонного суду за виконавчим листом №2-а-6378/11. Відповіді на це звернення позивач не отримала, коштів за виконавчим листом теж.

8. Згадані виконавчі листи разом із судовими рішеннями були направленні Шепетівське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області надіслало до Головного управління ДКС України для подальшого виконання.

9. Виконавчий лист у справі № 2-а-6378/2011 про стягнення коштів у сумі 4536,13 грн. на користь ОСОБА_1 надійшов та зареєстрований в органах Казначейства 17 вересня 2015 року і з цієї дати взятий на облік до виконання; виконавчий лист у справі № 2-а-2153/2011 про стягнення коштів у сумі 4642,20 грн. на користь ОСОБА_1 надійшов та зареєстрований в органах Казначейства 08 жовтня 2015 року і з цієї дати взятий на облік до виконання. Зазначеним виконавчим листам присвоєно номери №№5521, 5652.

10. Позаяк коштів за виконавчими листами суду позивач в межах тримісячного строку не отримала, вона звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 22 лютого 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

12. Таке рішення мотивоване тим, що органи ДКС вживають заходи щодо належного виконання виконавчих листів в межах своїх повноважень. Те, що зазначені виконавчі листи ще не виконано зумовлено не бездіяльністю відповідача, а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не охоплюється компетенцією ДКС та її органів.

13. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою частково задовольнив позовні вимоги.

14. Визнав бездіяльність ДКС щодо невиконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 07 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-2153/2011 від 18 лютого 2014 року протиправною.

15. Зобов'язав ДКС вчинити дії для належного виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 02 вересня 2015 року за виконавчим листом № 2-а-6378/2011 від 17 лютого 2014 року, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої державної допомоги по догляду за дитиною 4642,20 грн. компенсацію в розмірі 3%, починаючи з 18 грудня 2015 року.

16. При ухваленні такого рішення суд апеляційної інстанції взяв до уваги, зокрема, практику Європейського суду з прав людини (справи «Кечко проти України», Гасан і Чеус проти Болгарії), відтак підсумував, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

17. Апеляційний суд вважає, що бездіяльність ДКС щодо невиконання протягом тривалого часу судового рішення Шепетівського міськрайонного суду у справі № 2-а-2153/2011 року є протиправною.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі ДКС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції в цій справі.

19. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судові рішення не виконано у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням таких витрат (свідченням чого є закони України про Державний бюджет на 206 і 2017 роки), а не внаслідок бездіяльності посадових осіб ДКС. Відповідач зазначив, що вживав та продовжує вчиняти дії для того, щоб виконати судові рішення, однак обмежений фінансовими можливостями, виділеними для виконання судових рішень, боржником за якими є державні органи.

20. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім обставинам цієї справи, а саме лише покликання на практику Європейського суду з прав людини не може бути достатньою підставою для вирішення спору.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

23. Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

24. Згідно з частинами першою-другою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

25. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

26. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

27. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

28. Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

29. Відповідно до пункту 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

30. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

31. Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

32. Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

33. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

34. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

35. Відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

36. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

37. Згідно з підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

38. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Аналізуючи наведені положення у зіставленні зі встановленими обставинами цієї справи треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, ДКС обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

40. Якщо таких коштів недостатнього, Казначейство зобов'язане звернутися до Мінфіну з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; водночас Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

41. В такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності ДКС у правовідносинах, які виникають у зв'язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, треба з'ясувати, поряд з тим, чи виконано рішення суду у встановлений строк, також те, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, аби сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об'єктивні підстави та можливості.

42. Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

43. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх взагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

44. Колегія суддів погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Втім у контексті цієї справи треба зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з'ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що ДКС допустило протиправну бездіяльність.

45. Судячи зі змісту постанови апеляційного суду, висновок про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність ґрунтується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним. Між тим, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи своє рішення по суті спору, залишив поза увагою доводи відповідача щодо причин, які це зумовили та не надав правової оцінки діям останнього у ситуації, коли бюджетних асигнувань для виплати коштів недостатньо.

46. Переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що таке, відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, треба скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 253, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець