ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2021 року

Київ

справа №160/8623/19

адміністративне провадження №К/9901/17577/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (суддя Сидоренко Д. В. )

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (головуючий суддя Божко Л. А., судді: Дурасова Ю. В., Лукманова О. М. )

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліквідком"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліквідком" (надалі також - Позивач, ТОВ "Ліквідком") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі також - Відповідач, скаржник), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ТОВ "Ліквідком" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 1 серпня 2019 року №308;

зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ "Ліквідком" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування позовних вимог Позивач стверджував, що не відповідає жодному з Критеріїв ризиковості платника податків, які, до того ж, на час прийняття спірного рішення існували виключно у вигляді листа ДФС України від 5 листопада 2018 року №26010-06-05/28170. Включення до Критеріїв ризиковості порушує інтереси Позивача з огляду на те, що утворює підставу для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліквідком" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №308 від 1 серпня 2019 року; зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліквідком" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що не може бути визнано обґрунтованим використання регіональними підрозділами ДФС України критеріїв оцінки ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, оформлених листом від 5 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

Крім того, суди вказали на те, що ані витяг з протоколу засідання комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №308 від 1 серпня 2019 року, ані доповідна записка Соборного управління ГУ ДФС у Харківській області не містять конкретної підстави, зазначеної у пункті 1.6. Критеріїв ризиковості. Натомість, прийняття стосовно Позивача рішення про віднесення до ризикових платників податків створює для нього правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації всіх податкових накладних, які будуть подаватися ним на реєстрацію.

За наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Ліквідком" відмовити.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

1.4. Дії Суду щодо повідомлення Позивача про касаційний розгляд справи

Ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі було надіслано ТОВ "Ліквідком" на адресу, вказану товариством у позовній заяві: вул. Мандриківська, буд. 47, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, однак не було вручено за "відсутністю адресата за вказаною адресою", про що зазначено у довідці оператора поштового зв'язку з поверненням до Суду поштового конверта з неврученим поштовим відправленням. Повторно направлено за адресою місцезнаходження ТОВ "Ліквідком" за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25000, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул.

Кишинівська, буд. 12, але знову до Суду повернувся поштовий конверт з довідкою про причини невручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №120/4080/19-а.

Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув ", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.

Отже, відсутність ТОВ "Ліквідком" за вказаною ним адресою у позові, а також враховуючи не вручення поштового відправлення за місцезнаходженням Позивача з незалежних від Суду причин, свідчить про те, що Судом вжито усіх заходів задля повідомлення сторони Позивача щодо касаційного перегляду цієї справи, та відповідно до положення пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України дає підстави вважати ухвалу про відкриття касаційного провадження врученою Позивачу.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивачем було виписано та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні №3 від 1 серпня 2019 року та №44 від 29 липня 2019 року, але на електронну адресу Позивача надійшли квитанції, якими повідомлено, що реєстрація податкових накладних зупинена та зазначено підстави зупинення: "ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" та запропоновано надати пояснення та /або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН".

Листом від 30 серпня 2019 року Позивач звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо надання копії рішення засідання Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Позивача до переліку ризикових суб'єктів господарювання. У запиті також Позивач просив повідомити про підстави його включення до переліку ризикових платників із зазначенням конкретного абзацу підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Згідно з протоколом №308 від 1 серпня 2019 року за результатом розгляду питання порядку денного щодо розгляду листа ДФС України №24229/7/-99-99-29-02-02-17 від 26 липня 2019 року та врахування в роботі (внесення до бази даних ІС "Податковий блок") інформації, отриманої в межах Алгоритму дій, щодо ТОВ "Ліквідком", яке за даними відповідного структурного підрозділу відповідає критеріям ризиковості, постановлено 1 серпня 2019 року за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання та схем роботи підприємства, Комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, щодо віднесення (внесення) ТОВ "Ліквідком" до відповідного переліку (бази даних ІС "Податковий блок"), як такого, що відповідає критеріям ризиковості.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов'язкових юридичних наслідків. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Віднесення платника податків до переліку ризикових не є формою юридичної відповідальності, а є додатковим елементом контролю держави у сфері податків.

У таких доводах Відповідач посилається на висновки Верховного Суду в постановах від 27 серпня 2019 року у справі №540/2077/18, від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, від 3 березня 2019 року у справі №240/3665/19.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.

Згідно з пунктом 61.1. статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

За приписами пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений пунктом 201.1 статті 201 ПК України термін.

За приписами пункту 201.16 цієї ж статті реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (надалі - Порядок №117), яка в подальшому втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Пунктом 2 Порядку №117 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об'єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а "/ "б" пункту
185.1 статті 185, підпункту "а "/ "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Якщо за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку), реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

За нормою пункту 10 цього ж Порядку, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризики порушення норм податкового законодавства, які проявляються у ймовірності складання та надання податкових накладних з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов'язку.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Обов'язковою ж ознакою дій/бездіяльності/рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер для останніх.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної), так само як і протокол Комісії, не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2019 року по справі №480/4006/18, від 3 березня 2020 року по справі №240/3665/19, від 11 листопада 2020 року у справі №140/2484/19, від 11 січня 2021 року у справі №280/3394/19.

Колегія суддів з огляду на викладене вважає також за необхідне зазначити, що віднесення Комісією контролюючого органу підприємства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є лише передумовою для можливого здійснення подальших дій, в тому числі зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, при вирішенні питання реєстрації якої відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що у правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій.

А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Аналогічна позиція вже була висловлена Верховним Судом в постанові від 27 серпня 2019 року у справі №540/2077/18.

Збіжний підхід до розуміння заходів податкового контролю також було викладено у постановах Верховного Суду України по справах від 3 та 17 листопада 2015 року № 21-99а15 та 21-2944а15, в яких, зокрема, зазначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності, яким, відповідно, є комплекс збору та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Також ВСУ дійшов висновку, що дії податкової з віднесення такої інформації до відповідних баз даних не породжують правових наслідків для платника податків і не порушують прав останніх, а включення суб'єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Верховний Суд у складі колегії суддів, що розглядає цю справу, не вбачає підстав для відступу від такого правового висновку у справі, що розглядається, оскільки обставин, що істотно впливали б на викладені висновки, судами не встановлено, а зміна правового регулювання не має зворотної дії і не здійснює регулятивного впливу на спірні правовідносини.

При цьому, колегія суддів вважає недоречним посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі №822/1878/18, у якій спір виник щодо відмови у реєстрації податкової накладної. Тобто, правовідносини у справах не є подібними, як наслідок, висновок Верховного Суду, викладений у цій постанові, не підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися у цій справі.

Суд зауважує на тому, що предметом оскарження у цій справі є саме рішення (у вигляді протоколу) комісії контролюючого органу про внесення Позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що, як вже йшлося, є по суті способом виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, а не рішення щодо відмови у реєстрації податкової накладної, яке і створює негативні наслідки для платника податку, відтак може бути предметом спору у суді.

Отже, судами попередніх інстанцій було повно та правильно встановлено обставини справи, проте, неправильно застосовано чинні на час спірних правовідносин норми матеріального права, якими врегульовано порядок здійснення податкового контролю за дотриманням норм податкового законодавства, зокрема, шляхом моніторингу ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 351 КАС України).

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, з огляду на що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 3, 242, 243, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліквідком" у задоволенні позову до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх