ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №820/2474/16

адміністративне провадження №К/9901/15049/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі №820/2474/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» звернулося до адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000288/2 від 30.03.2016 та №807000011/2016/000324/2 від 06.04.2016; скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00084 від 06.04.2016 та №807110000/2016/00096 від 30.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем, до митного оформлення товару, було надано митні декларації та всі необхідні первинні документи для оформлення спірного товару за основним методом. Позивач вважає, що митний орган незаконно посилається на необхідність застосування другорядного методу визначення митної вартості та як наслідок безпідставного прийняття спірних рішень та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття спірних рішень та карток відмови з огляду на те, що ціна імпортованого позивачем товару заявлена до митного оформлення, з урахуванням його транспортування до митної території України, не відповідає наданим представником позивача первинним документам.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Суд спростував доводи відповідача про порушення позивачем положень митного законодавства при митному оформленні товару.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Харківська митниця Державної фіскальної служби звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №820/2474/16 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 8, частині другої статті 19, статті 129 Конституції України, статей 52-59 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 2, 8, 159, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Харківської митниці Державної фіскальної служби зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови. Зокрема, відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з тим, що декларантом до митного оформлення не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Таким чином, у відповідача були всі законні підстави для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару та визначення митної вартості такого товару за другорядним методом. На думку скаржника, прийняті контролюючим органом рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правомірними та не підлягають скасуванню.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору (Контракту), проте Харківською митницею Державної фіскальної служби протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови. Позивач також зазначає, що висновки відповідача про наявність розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення, невідповідність поданих декларантом документів, що підтверджують транспортні витрати та витребування додаткових документів, є необґрунтованими та спростованими в процесі апеляційного розгляду справи. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» стверджує, що доказів, які б підтверджували виявлення недоліків та розбіжностей в документах поданих позивачем до митного оформлення, на стадії, яка передувала витребуванню додаткових документів від позивача, протягом розгляду справи в обох судових інстанціях відповідачем надано не було. Таким чином, відомості для визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) підтверджено документально; позивачем включено всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Тому, позивач просить відмовити Харківській митниці Державної фіскальної служби у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №820/2474/16.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/2474/16 (К/9901/15049/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 13.05.2019 матеріали адміністративної справи №820/2474/16 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 14.05.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» (покупець) та Pannon Agrochem Kft (продавець) укладено Контракт №PS-4 від 21.12.2015, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти на умовах «Інкотермс 2010» товар з найменуванням відповідно до специфікації (Додатку) до Контракту, яка є його невід`ємною частиною. Також між позивачем та Pannon Agrochem Kft до договору PS-4 було укладено додаткову угоду №1.

На виконання умов відповідного Контракту продавець передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокіл» прийняло товар, а саме засіб для захисту рослин, фунгіцид Дезал, КС. (назва англійською мовою: DEZAL, SC) - у вигляді готового препарату, концентрат суспензії, з вмістом діючої речовини: карбендазим 500 г/л хімічна назва: метил бензімідазол-2-ілкарбамат, відноситься до бензимідазолів; являє собою в`язку рідину білого кольору, використовується для боротьби з захворюваннями на посівах озимої пшениці не в аерозольній упаковці - 7400 літрів на загальну суму 35594 доларів США та 3580 літрів на загальну суму 17219,8 доларів США.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, представником позивача Лободою О.В. , із застосуванням процедури електронного декларування, до Харківської митниці Державної фіскальної служби було подано митні декларації від 29.03.2016 №807110000/2016/003780 та від 05.04.2016 №807110000/2016/004180. По вказаним деклараціям було заявлено до митного оформлення декілька товарів, в тому числі товар №2 «Засоби для захисту рослин, фунгіцид Дезал КС; Торгівельна марка - Нертус; Виробник діючої речовини: «Jadesheen Chemikal Co.» CN; Виробник препаративної форми: «Петерс енд Бург Лтд», НU («Реtегs & Вurg Кft»); Країна виробництва - НU» (далі - «Дезал»).

Позивачем до митного оформлення заявлено вартість придбаного товару DEZAL, SC по ціні 4,33долара США за одиницю товару.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

За результатами опрацювання митних декларацій, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000288/2 від 30.03.2016, №807000011/2016/000324/2 від 06.04.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807110000/2016/00084 від 06.04.2016, №807110000/2016/00096 від 30.03.2016.

Зі змісту зазначених рішень вбачається, що позивачу було відмовлено у митному оформленні товару DEZAL, SC за ціною 4,33 дол. США за одиницю товару, оскільки позивач придбав DEZAL, SC за непрямим договором по ціні меншій, ніж розмитнений той самий товар, придбаний у виробника за прямим договором, за ціною 5,3 долара США за одиницю товару.

Підставою для прийняття спірних рішень, яким митну вартість визначено за другорядним методом (за ціною щодо ідентичних товарів) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення цінової складової митної вартості товару без надання позивачем додатково запитаних митним органом документів, а також посилання на те, що надані позивачем докази не спростовують сумнівів щодо правильності її визначення.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (пункт 2 частини третьої статті 52 Митного кодексу України).

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За змістом частини першої статті 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Послідовність дій посадових осіб органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДМС України від 13.07.2012 №362.

Згідно з приписами пункту 6 глави 2 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 глави 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини шостої статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Судом апеляційної інстанції за результатом розгляду справи встановлено, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов до вказаного висновку з дослідження складу митного правопорушення та з урахуванням всіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

В той же час, митним органом не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, не є достатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції було оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу, з числа покладених в основу спірних рішень про коригування митної вартості (сукупністю наданих позивачем документів повністю підтверджено цінову складову митної вартості; розбіжностей щодо складових митної вартості подані документи не містять, як і не містять ознак підробки).

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності спірних рішень зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Харківської митниці Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №820/2474/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду