ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/8011/14

адміністративне провадження №К/9901/26970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівській міський молочний завод»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у складі суддів Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

у справі № 813/8011/14 (876/2564/15)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівській міський молочний завод»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

24 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство «Львівський міський молочний завод» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою від 23 лютого 2015 року Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 8 серпня 2014 року № 0002852204.

Приймаючи рішення суд зазначив, що акт перевірки, як доказ у справі, одержаний з порушенням норм чинного законодавства, а саме під час проведення незаконної перевірки, такий документ не може підтверджувати обставини порушень зазначених у ньому. Як наслідок протиправним є і спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки прийнято на підставі акта перевірки, який отриманий з порушенням закону.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. Товариством при перевірці не надано первинних документів щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2014 року.

У жовтні 2016 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі наказу за №839 від 9 липня 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Телтрейд» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 липня 2014 року за №1651/13-03-22-04/00446368 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 серпня 2014 року за №0002852204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146500 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем - 117200 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29300 грн 00 коп.

Директору Товариства під час проведення перевірки, вручено вимоги від 9 липня 2014 року, від 10 липня 2014 року, від 14 липня 2014 року «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Телтрейд» за період березень 2014 року» та лист від 11 липня 2014 року №10528/10/13-03-22-04-09/409/1 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Телтрейд» за період березень 2014 року».

У відповіді Товариство зазначило, що ним подано позов про скасування наказу на проведення позапланової перевірки. В зв'язку з чим зазначені вище вимоги будуть виконані після прийняття рішення по справі та набрання ним законної сили.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки використано наступні документи, представлені Товариством до перевірки - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 вересня 2008 року. Інші документи до перевірки не представлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Як зазначено частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за №813/5066/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, скасовано наказ податкового органу №839 від 9 липня 2014 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Львівський міський молочний завод» у зв'язку з безпідставністю його видання.

Верховний Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки, як доказ у справі одержаний з порушенням норм чинного законодавства, а саме, під час проведення незаконної перевірки, такий документ не може підтверджувати обставини порушень зазначених у ньому. Як наслідок протиправним є і спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки прийнято на підставі акта перевірки, який отриманий з порушенням закону.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Товариством отримано наказ та направлення на проведення перевірки, таким чином допуск посадових осіб до проведення перевірки було здійснено у встановленому законодавством порядку. Вказаний висновок спростовано матеріалами справи та доводами Товариства. В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що директор Товариства отримав копію наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки, але не надав жодного документа. Аналогічні відомості містяться в акті перевірки. Директор Товариства письмово повідомив податковий орган про оскарження наказу в судовому порядку.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівській міський молочний завод» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі № 813/8011/14 (876/2564/15) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у справі № 813/8011/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер