ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/7768/14

адміністративне провадження №К/9901/30993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у складі суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Святецького В.В.

у справі № 813/7768/14 (876/1851/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хока-Україна»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

14 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хока-Україна» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язати податковий орган поновити таку реєстрацію.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачем не подано належних та допустимих доказів у спростування висновків податкового органу про наявність передбачених пунктом "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року постанову суду першої інстанцій скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу № 31 від 17 жовтня 2014 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подання недостатньої кількості, на думку податкового органу, підтверджуючих документів щодо реальності задекларованих господарських взаємовідносин, не дає підстав для застосування такого засобу як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням податкового органу №31 від 17 жовтня 2014 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства, згідно підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Підставою для прийняття рішення слугували висновки податкового органу про те, що платник протягом 2013 року по серпень 2014 року не подає податкові декларації з податку на додану вартість або подає податкові декларацію з податку на додану вартість з показниками, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що Товариство надавало податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, зі змісту якої слідує, що ним здійснено операції з придбання товарів, та сума податку на додану вартість становить 177,40 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В касаційній скарзі податковий орган підтверджує, що Товариством 20 січня 2014 року подано податкову звітність з податку на додану вартість за грудень 2013 року. Вказуючи на те, що до вказаної декларації не подано копію записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, податковий орган вважає, що це унеможливлює встановлення факту придбання товару (послуги) за грудень 2013 року, а саме встановити дату виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту. Зазначене, на думку податкового органу, підтверджує, що платник фактично не здійснює господарську діяльність, а лише декларує залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Суд не погоджується з висновком податкового органу, оскільки висновок про відсутність операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість можливо зробити виключно за результатами документальної перевірки. Камеральна перевірка за приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Податковим органом не надано відомості про проведення документальних перевірок Товариства за вказаний період та рішень, прийнятих на підставі таких перевірок.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що Товариство надавало податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, зі змісту якої слідує, що ним здійснено операції з придбання товарів, та сума податку на додану вартість становить 177,40 грн.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що подання недостатньої кількості, на думку податкового органу, підтверджуючих документів щодо реальності задекларованих господарських взаємовідносин, не дає підстав для застосування такого засобу як анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі № 813/7768/14 (876/1851/15) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер