ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №756/8379/15-а

адміністративне провадження №К/9901/4890/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - ОСОБА_2 , на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року (суддя Маринченко М.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (судді Сорочко Є.О., Земляна Г.В., Бистрик Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (далі - управління ПФУ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Форма ЛТД» (далі - ТОВ), про призначення пільгової пенсії, -

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову управління ПФУ призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1788-XII) та зобов`язати призначити таку пенсію з 07 квітня 2015 року.

Суди встановили, що позивач 07 квітня 2015 року звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно зі статтею 13 Закону № 1788-XII та надання допомоги в отриманні від підприємств уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Управління ПФУ листом від 10 квітня 2015 року № 5825/09 повідомило про те, для призначення йому ( ОСОБА_1 ) названої пенсії немає підстав, оскільки відсутні докази проведення атестації робочих місць, проведення якої з 01 серпня 1992 року є обов`язковою для зарахування періодів роботи до пільгового стажу. Повідомило також, що через брак інформації про місцезнаходження підприємств, на яких працював позивач, управління ПФУ не змогло допомогти позивачу отримати необхідні довідки для підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Оболонський районний суд міста Києва постановою від 23 лютого 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди встановили, що з трудової книжки позивача вбачається, що він в період з 05 липня 1985 року по 25 липня 1990 року (5 років) працював майстром в Управлінні будівництва урядових будинків, з 01 серпня 1990 року по 07 січня 1993 року (2 роки 5 місяців) - майстром будівельних робіт Будівельно-монтажного управління НПО «Більшовик», з 19 березня 1996 року по 14 вересня 1998 року (2 роки 5 місяців) - виконробом товариства з обмеженою відповідальністю «СПФ «Інтербуд», з 22 вересня по 23 грудня 1998 року (3 місяці) - виконробом приватного підприємства «ЛА», з 04 червня по 08 грудня 2002 року (6 місяців) - майстром в товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс», з 10 грудня 2002 року по 15 червня 2006 року (3 роки 6 місяців) - виконробом у ТОВ.

Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь заявлених позивачем вимог про право на пільгову пенсію суди відхили, оскільки вони не є достовірним джерелом того, що ТОВ мало посади безпосередньо пов`язані з виконанням роботи з важкими та шкідливими умовами праці, серед яких й посаду, яку обіймав позивач, а також наявності результатів атестації робочих місць. Понад те, ці показання мають стосунок лише часу роботи позивача у ТОВ і не охоплюють часу та умов його роботи на інших підприємствах, щодо яких теж має бути підтверджений пільговий стаж, який у сукупності даватиме право на призначення пільгової пенсії. Позаяк позивач жодним іншим чином не підтвердив наявність у нього спеціального трудового стажу за списком № 2, підстав для призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII не було встановлено.

ОСОБА_1 не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав через представника касаційну скаргу про їх скасування та постановлення нового рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації), атестація лише комплекс заходів з перевірки наявності шкідливих умов праці на конкретному підприємстві за посадою, робота на якій заздалегідь визначена законодавцем затвердженими списками як така, що виконується за шкідливих умов. Це підтверджує те, що атестаційна комісія за насідками перевірки здатна виключно підтвердити такі шкідливі умови праці, оскільки вони є невід`ємною частиною робочого процесу на вказаних посадах і за інших умов фізично не можуть бути реалізовані. Посади виконроба та майстра будівельних робіт віднесена до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про відсутність атестації за професією позивача в спірний період, так як наслідок відсутність права на пенсію. Суди не зазначили у рішеннях доказів непроведення атестації професії позивача, висновок судів зроблено на припущеннях.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; <…>.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13).

Оскільки судами не встановлено доказів проведення підприємствами атестації робочого місця, на якому працював позивач, в період часу його роботи (з вересня 1992 року), коли це стало законодавчо визначеною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах, підстави для зарахування пільгового стажу для призначення пенсії відсутні.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової переоцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко