ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №344/8553/17

адміністративне провадження №К/9901/47006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Антоняка Т.М. від 09 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Обрізка І.М., Попка Я.С. від 13 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області у зарахуванні до сум, з яких ОСОБА_1 обраховано розмір пенсії, виплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації, заохочення та одноразової допомоги при звільненні;

- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації, заохочення та одноразової допомоги при звільненні;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській після отримання від Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області довідки про зазначені додаткові види грошового забезпечення, призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення, до складу якого включені матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди, індексації, заохочення та одноразової допомоги при звільненні, які позивач отримав протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби з дати її призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21 липня 1994 року звільнений в запас після проходження військової служби на посаді начальника відділу Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області та має вислугу 21 (календарних 20 років) у розмірі 53% грошового забезпечення. З метою встановлення правильності нарахування пенсії, він звернувся із заявою в Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області та 10 березня 2017 року отримав відповідь, з якої дізнався, що при призначенні йому пенсії не було враховано одноразові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію, заохочення та одноразову допомогу при звільненні. Також, на його звернення до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримано відповідь про те, що зазначені види грошового забезпечення носять одноразовий, а не постійний характер, тому не відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, що включаються при обчисленні пенсії. Вважає порушеним своє право на належний рівень пенсійного забезпечення, що і стало підставою звернення його до суду з вказаним адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з березня 2014 року по 06 січня 2017 року, залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області у зарахуванні до сум, з яких ОСОБА_1 обраховано розмір пенсії, виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці проходження військової служби з урахуванням, окрім іншого, таких видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, після отримання довідки з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06 січня 2017 року в розмірі 53% від грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, таких його видів: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження будь-яким кінцевим терміном. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанції дійшли висновку, про те, що премії, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та індексація відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а тому повинні бути враховані при обчисленні розміру пенсії позивача. Стосовно позовної вимоги про включення при перерахунку до розміру пенсії розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, то в такій відмовлено, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що з вказаної грошової допомоги було утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, звернулось із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанови суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 02 квітня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2018 року зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі № 522/2738/17.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що позивач з 21 липня 1994 року звільнений в запас після проходження військової служби на посаді начальника відділу Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно листа Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 10 березня 2017 року № 60/П-97/7/21-2549 при призначенні позивачу пенсії не було враховано одноразові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову винагороду, індексацію, заохочення та одноразову допомогу при звільненні.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 травня 2017 року № 360/П-15 зазначено, що ці види грошового забезпечення носять одноразовий, а не постійний характер, тому не відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, що включаються при обчисленні пенсії.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що положеннями частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393) та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлюють виключний перелік видів грошового забезпечення з яких обраховується пенсія відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та який не включає для призначення чи перерахунку пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, яка має разовий характер.

Натомість, суди самостійно визначили, з яких саме видів грошового забезпечення обчислюється пенсія та порядок їх обчислення, що є порушенням норм законодавства. Тому на думку відповідача, судові рішення підлягають скасуванню, а підстави для задоволення позову відсутні.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково прийнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінета Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є вичерпним.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» переліку видів грошового забезпечення є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 758/12628/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 727/5754/16-а та у справі № 727/5754/16-а.

Що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 638/9697/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а.

Отже, правильними є висновок суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині зобов'язання Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про суму отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

Також, суд касаційної інстанції зазначає що, довідка про заробітну плату (дохід) надається згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам (підпункт 3 пункту 2.1 розділу II Порядку).

Згідно пункту 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою або організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Отже, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Так як довідки про нарахування позивачу та виплату додаткових видів грошового забезпечення не подано, а тому вимоги до пенсійного органу, позивачем заявлені передчасно. Оскільки без отримання належної довідки, виданої відповідним органом - Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області у пенсійного органу відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії позивачу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області в частині зобов'язання Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про суму отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко