Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №826/9268/15

адміністративне провадження №К/9901/26127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Ескалібур» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі судді Мамчура Я.С. від 17 грудня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства «Ескалібур» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства «Ескалібур» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3235194,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 04 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, оскільки остання була направлена поштою з усіма необхідними копіями і додатками, у тому числі і з оригіналом квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 статті 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Статтею 187 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами 1 та 3 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана відповідачем апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 187 КАС України (відсутність документа про сплату судового збору), касаційний суд вважає, що остання обґрунтовано залишена без руху ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, у якій зазначено недоліки апеляційної скарги, спосіб їх усунення і встановлений відповідний строк для цього.

Доводи ж касаційної скарги про направлення апеляційної скарги разом із доказами сплати судового збору не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, зокрема, описом вкладення у цінний лист.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ескалібур» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко