ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №820/6315/15

адміністративне провадження №К/9901/10726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року (суддя Нуруллаєв І.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (судді: Макаренко Я.М. (головуючий), Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.)

у справі № 820/6315/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Новий Стиль» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 року №807000011/2015/000413/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 березня 2015 року № 807100000/2015/00282.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив: скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 року №807000011/2015/000413/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 березня 2015 року № 807100000/2015/00282.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач під час митного оформлення товару подав усі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 травня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просило залишити без задоволення.

29 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 21 жовтня 2014 року між позивачем (покупець) та Gordon Manufacturing, підрозділом Leggett & Platt, Incorporated (продавець) укладено контракт № 2, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався продати, а покупець прийняти та оплатити комплектуючі для офісних крісел.

На виконання умов вказаного контракту від 21 жовтня 2014 року № 2 на митну територію України згідно з інвойсом від 16 грудня 2014 року № 13562601 за базисом EXW Grand Rapids (Інкотермс-2010) ввезено товар - металеві конструкційні частини офісних меблів для сидіння (стільців) загального призначення.

03 березня 2015 року з метою митного оформлення імпортованого товару декларант звернувся до Харківської митниці ДФС з митною декларацію №807100000/2015/006559, в якій визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 21.10.2014 № 2, специфікацію до договору від 16.12.2014 № 2, міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 24.02.2015 № 078656, коносамент від 24.01.2015 №CHXRGA1504002, книжку МДП від 24.02.2015 № XB.75560256, банківський платіжний документ від 26.12.2014 № 141, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 24.02.2015 № LS-3869888, розрахунок ціни (калькуляція собівартості) від 03.02.2014, рахунок-фактуру (інвойс) від 16.12.2014 № 13562601, пакувальний лист від 16.12.2014 б/н, лист про непроведення страхування від 03.03.2015, лист про відсутність взаємозалежності від 03.03.2015.

За наслідками опрацювання відповідачем наданих декларантом документів митний орган через засоби електронного зв`язку надіслав декларанту повідомлення про необхідність подати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

10 березня 2015 року позивач надав Митниці листа № 2015/03-10 з інформацією та поясненнями щодо запитуваної інформації, до якого долучив документи: прайс-лист виробника від 15.12.2014, калькуляцію собівартості механізму від 15.12.2014 №15552, лист ПАТ «Новий стиль» від 05.03.2015 № 2015/0282; звіт про оцінку майна від 06.03.2015 № 06/03/2015/01; документ щодо попереднього митного оформлення.

Розглянувши подані позивачем додаткові документи, Митниця відмовила Товариству у митному оформленні (випуску) товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 року №807000011/2015/000413/2, згідно з яким митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті частини другої статті 55 МК України.

Крім того, всупереч положенням пункту 4 частини другої статті 55 МК України відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товарів обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, а саме: не зазначив номер та дату митної декларації, на підставі якої скориговано митну вартість імпортованого товару; пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), що кореспондується з положеннями частини другої статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору, з огляду на що наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова