ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №804/4768/18

адміністративне провадження №К/9901/9218/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №804/4768/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто"

до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування постанов,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (у складі судді Верба І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Софронової С.В., Мельника В.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Дніпротрансавто» (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими особами №ДН603/253/АВ/МГ/ІП-ФС/333 від 11 червня 2018 року, відповідно до якої за порушення законодавства про працю на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» накладено штраф у розмірі 483 990 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладання штрафу уповноваженими особами №ДН603/253/АВ/МГ/ІП-ФС/334 від 11 червня 2018 року, відповідно до якої за порушення законодавства про працю на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» накладено штраф у розмірі 3 723 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що факти недотримання трудового законодавства виявленні з порушенням встановленого порядку. При проведення інспекційного відвідування невірно вказане найменування юридичної особи. Вказує на те, що при перевірці використані матеріали кримінального провадження без постанови слідчого та без ухвали суду, матеріали використані без відповідного запиту до правоохоронного органу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, які б свідчили про порушення суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання ТОВ «Дніпротрансавто» законодавства про працю, які б були підставою для визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 02 квітня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №804/4768/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 червня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 квітня 2018 року на адресу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов лист слідчого відділу АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 19 квітня 2018 року, яким повідомлено, що у провадженні слідчого відділу знаходиться кримінальне провадження №12018040630000547 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України (невиплата заробітної плати). Під час досудового розслідування отримано внутрішню бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Дніпротрансавто» та ТОВ «Дніпроавтотранс 2011». Під час огляду документації встановлено ймовірну наявність порушень діючого законодавства про працю у частині оформлення трудових відносин з працівниками, повноти та своєчасності нарахування та виплати їм заробітної плати, а також їх звільнення у 2017 та 2018 роках.

09 травня 2018 року начальником управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області листом за вих. №985/4.1-10 запитано копії матеріалів стосовно ТОВ «Дніпротрансавто» та ТОВ «Дніпроавтотранс 2011».

Супровідним листом від 10 травня 2018 року головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровській області Мельничук С.В. на 345 аркушах направлені копії матеріалів кримінального провадження №12018040630000547.

Наказом від 11 травня 2018 року №376-І головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровській області Мельничук Світлані Володимирівні та провідному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровській області Лазареву Івану Михайловичу наказано у період з 14 травня 2018 року по 15 травня 2018 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ «Дніпротрансавто» за адресою: 49021, Дніпро, вул. Берегова, 200, код ЄДРПОУ 39517314.

14 квітня 2018 року державним інспекторам виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №122, яке 14 травня 2018 року вручено представнику товариства за довіреністю Борисовій.

15 травня 2018 року за результатами інспекційного відвідування складений акт №ДН603/253/АВ.

У вступній частині акта зазначено, що проведено інспекційне відвідування ТОВ «Дніпротрансавто» за адресою: 49021, вул. Берегова, будинок 200, ЄДРПОУ 39517314.

При проведенні інспекційного відвідування досліджені, зокрема, штатний розклад на 01 січня 2017 року, штатний розклад з 01 травня 2017 року, розрахунково-платіжну відомість № НЗП -000011 за червень 2017 року, звідний розрахунок для відрахування у фонди за червень 2017 року, подорожній лист №533580, табель обліку робочого часу за квітень 2017, розрахунково-платіжну відомість № НЗП -000007 за квітень 2017 року, звідний розрахунок для відрахування у фонди за квітень 2017 року, відомість на виплату грошей №ВЗП-000010 за квітень 2017 року, розрахунок виплат ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ акта інспекційного відвідування №ДН603/253/АВ від 15 травня 2018 року виявлено порушення частини п`ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України № 108, пункту 4 та пункту 10-2 постанови Кабінету Міністрів України №1078, із наступним описом:

- відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282 індексація грошових доходів громадян - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

- згідно статті 2 вищевказаного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника;

- «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078). Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманого персоналу. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші постійні компенсаційні виплати;

- індексується заробітна плата всіх працівників (незалежно від її розміру), але тільки в межах прожиткового мінімуму для тих, хто працює (1600 грн. з 01 січня 2017 року, 1684 грн. з 01 травня 2017 року, 1762 грн. з 01 грудня 2017 року);

- законом №911 внесені зміни до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103%. підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях;

- у частині п`ятій статті 95 КЗпП України зазначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку;

- 31 грудня 2016 року керівником товариства ОСОБА_2 був затверджений штатний розклад на 01 січня 2017 року. З 01 травня 2017 року посадові оклади у місячному розмірі збільшилися на 3 гривні. У пункту 5 Порядку визначено, що у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення;

- індекс споживчих цін становив у лютому 2017 року - 101,0%, у березні 2017 року - 101,8%, у квітні 2017 року - 100,9% тобто в червні 2017 року була підстава для проведення індексації заробітної плати. До того ж індексацію заробітних плат найманих працівників потрібно нараховувати і виплачувати разом із заробітною платою;

- відомості нарахування та виплати заробітної плати підприємства не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам при наявності підстав. Тобто, в порушення вищевказаних законодавчих норм, відповідно до розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000011 за червень заробітна плата 9 працівникам, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не індексувалась;

- пунктом 10-2 Порядку №1078 визначено, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник;

- відомості нарахування та виплати заробітної плати за червень 2017 року не містять відображення нарахування і виплати індексації новоприйнятим працівникам за наявності підстав;

- в порушення вищевказаних законодавчих норм, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2017 року, заробітна плата 3 новоприйнятим працівникам не індексувалась, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

- заробітна плата не індексувалась 12 працівникам ТОВ «Дніпротрансавто»;

- вищевикладене свідчить що про те, що ТОВ «Дніпротрансавто» порушено вимоги частини п`ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ акту інспекційного відвідування №ДН603/253/АВ від 15 травня 2018 року виявлено порушення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів №100, із наступним описом:

- порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та інших видів відпусток, яка надається працівникові як на основному робочому місці, так і робочому місці за сумісництвом (або компенсації за невикористані відпустки) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»;

- у товаристві грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки розраховується виходячи із середньої заробітної плати за 12 попередніх місяців, але при нарахуванні коштів середня заробітна плата не коригувалася на коефіцієнт підвищення окладів, що не відповідає вимогам пункту 10 Порядку №100, яким передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення;

- абзацом другим пункту 10 Порядку №100 встановлено, що виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів);

- відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням заробітної плати;

- перевіркою встановлено, що в період з січня 2017 року по грудень 2017 року при нарахуванні заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки обчислення середньої заробітної плати було здійснено з порушенням пункту 10 Порядку №100, за рахунок порушення якого недотримані права працівників товариства, а саме ОСОБА_9 .

Згідно з пунктом 7 Розділу ІІІ акту інспекційного відвідування №ДН603/253/АВ від 15 травня 2018 року виявлено порушення частини сьомої статті 97 КЗпП України, частини першої статті 15 Закону №108 із наступним описом:

- надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня;

- така робота компенсується підвищеною оплатою. У разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі - шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них;

- порядок оплати роботи в надурочний час, застосовується і при підсумованому обліку робочого часу. При підсумованому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу надурочним вважається час, який перевищує відповідно місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлених за графіком;

- підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт;

- до перевірки слідчим СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Пасько І.М. було надано подорожні листи водіїв;

- згідно з подорожного листа №533580 від 03 квітня 2017 року водій ОСОБА_10 повернувся до гаражу 29 квітня 2017 року (субота), при цьому табель обліку робочого часу за квітень 2017 року не містить відомостей щодо відпрацьованої суботи 29 квітня 2017 року. Відомості на виплату грошей №ВЗП-000010 та №ВЗП-000011 за квітень 2017 року та розрахунково-платіжна відомість №НЗП-000007 за квітень 2017 року також не містять відображення нарахування заробітної плати за понаднормово відпрацьовані години, що порушує статтю 106 КЗпП України;

- стаття 12 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР визначає, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо, встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України;

- норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

15 травня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування №ДН603/253/АВ складено припис №ДН603253 / АВ/П.

21 травня 2018 року на адресу відповідача товариством направлено листа за вих. №21/05/18, згідно якого виявлені порушення усунуті, на підтвердження чого надано розрахунково-платіжну відомість № НЗП-000009 за травень 2018, згідно з якої здійснено нарахування індексації заробітної плати та донараховані виплати за чергову відпустку.

23 травня 2018 року прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН603/253/АВ/МГ/ІП, із призначенням її до розгляду на 05 червня 2018 року, рішення вручено позивачу 30 травня 2018 року.

05 червня 2018 року представником позивача відповідачу заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами та перенесення слухання на іншу дату.

11 червня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області прийняті постанови про накладання штрафу уповноваженими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротрансавто» за порушення законодавства про працю:

- №ДН603/253/АВ/МГ/ІП-ФС/333, відповідно до якої на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, за порушення викладені в пунктах 2, 7 Розділу ІІІ акту, накладено штраф у розмірі 483 990 грн.;

- №ДН603/253/АВ/МГ/ІП-ФС/334, відповідно до якої на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України за порушення, викладені в пункті 5 Розділу ІІІ акту, накладено штраф у розмірі 3 723 грн.

Штраф в розмірі 483 990 грн. розрахований наступним чином: 10 х 3723 грн. х 13 = 483 990 грн., де: 10 коефіцієнт (десятикратний розмір); 3 723 грн. мінімальна заробітна плата з 01 січня 2018 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII; 13 кількість працівників ТОВ «Дніпротрансавто», відносно яких встановлено вчинення порушення законодавства про працю (13 осіб: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ).

Штраф у розмірі 3723 грн. застосований у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 січня 2018 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII.

В обґрунтування прийняття оскаржуваних постанов наведені порушення, виявлені актом інспекційного відвідування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено позивачу в задоволенні адміністративного позову та залишено без задоволення апеляційну скаргу, є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неналежних доказах виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій зроблено невірний висновок про дотримання суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства про працю та про забезпечення прав ТОВ «Дніпротрансавто» під час проведення перевірки. Крім того, без достатніх доказів зроблено висновок про дотримання Порядку проведення інспекційного відвідування та вимог до Акта перевірки та рішень головного управління Держпраці в Дніпропетровській області. При цьому суди посилаються на матеріали кримінальної справи як на докази відсутності підстав для визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування рішень (постанов).

Акт №ДН603/253/АВ від 15 травня 2018 року інспекційного відвідування невиїзного інспектування за період з січня 2017 року по березень 2018 року позивача містить багато помилок та неточностей.

Відповідач, на думку позивача, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, оскільки, Акт складено з порушенням Порядку, на підставі незаконно отриманих матеріалів кримінального провадження, а постанови про накладення штрафів накладено з порушенням справедливої рівноваги, що має існувати між основною метою Закону - попередження вчинення порушень у сфері трудового законодавства, та виконанням господарюючим суб`єктом умов цього Закону.

06 травня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно з пунктом 10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до частини п`ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2010 року №2017-ІІІ індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з абзацом восьмим пункту 5 Порядку №1078 нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 визначено, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Індекс споживчих цін для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації обчислюється наростаючим підсумком.

Індексацію заробітних плат найманих працівників потрібно нараховувати і виплачувати разом із заробітною платою.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Наказом Держпраці від 22 червня 2017 року №75 затверджено «Положення про Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області», згідно із пунктом 1 якого Управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктами 5, 8 пункту 4 Положення про Управління передбачено, що Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, зокрема, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління, останнє має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 4 пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абзаців четвертого та восьмого частини другої статі 265 КЗпП України, юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за:

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначає «Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом другим Порядку № 509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу (пункт другий Порядку № 509).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).

Згідно з пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 Порядку №509, складає постанову про накладення штрафу.

Аналіз зазначених правових норм та встановлені судами обставини справи свідчать на користь висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з боку відповідача при проведенні перевірки порушень вказаних правових норм не допущено і доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Позивач допустив порушення вимог законодавства про працю, в зв`язку з чим до нього правомірно застосовано штрафні санкції. Наявність деяких технічних помилок та описок у акті перевірки, як на тому наполягає позивач, не спростовують допущених позивачем порушень норм трудового законодавства.

Суд наголошує, що будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю.

З приводу твердження ТОВ «Дніпротрансавто» про неспіврозмірність штрафу, визначеного відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини сьомої статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Тобто, КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов`язок усунути виявлене порушення законодавства.

Виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з частиною сьомою статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Тобто вказаними нормами покладено одночасно на суб`єкта господарювання обов`язок, як щодо сплати штрафу за вчинене правопорушення, так і щодо його усунення.

Тому суд вважає безпідставними твердження позивача в касаційні скарзі, що виконання товариством вимог припису у встановлений законодавством строк є підставою для не накладення на позивача штрафних санкцій, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №818/584/17.

Крім того, чинне законодавство України про працю не передбачає пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, з урахуванням виду встановленого порушення, розміру порушення, факту усунення порушення тощо.

Навпаки, відповідно до частини першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, а частиною другою цієї статті чітко встановлено види порушень законодавства про працю та розмір відповідальності у вигляді штрафу за певний вид правопорушення законодавства про працю.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, суд бере до уваги виконання позивачем припису, що підтверджує факт визнання ним порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки №ДН603/253/АВ від 15 травня 2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність обставини, які б свідчили про порушення суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання ТОВ «Дніпротрансавто» законодавства про працю, та які б були підставою для визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)», серія A, N 30, с. 31, п. 49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) [Велика Палата], №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко