ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

м. Київ

справа №805/1576/17-а

провадження №К/9901/45850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.)

у справі №805/1576/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення заборгованості.

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» №1977-ХІІ, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за березень 2017 року у розмірі 3554,89 грн.

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ЄДРПОУ 00191158, вул. Лепорського, 1 м. Маріуполь, 87505,) з 01.10.1996 є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».

5. Підприємство перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, що підтверджується карткою страхувальника.

6. Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій колишньому науковому працівнику відповідача ОСОБА_1 в розмірі 3554,89 грн.

7. Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відповідно до вимог Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації було надіслане відповідачу повідомлення від 09.03.2017 № 8204/05 про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» №1977-ХІІ і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, у відношенні ОСОБА_1 .

8. Оскільки відповідач добровільно заборгованість не сплатив, позивач звернуся до суду з цим позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не є науковою установою, організацією, підприємством чи вищим навчальним закладом. Відповідач не проходив відповідну атестацію згідно з вимогами Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» № 848, а тому на нього не може розповсюджуватись обов`язок здійснювати фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що пенсія колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 призначена саме як науковому працівнику, а тому відповідач має обов`язок відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату зазначеної пенсії.

11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Станом на момент спірного періоду нарахування боргу (березень 2017 року) ці правовідносини регулював Закон України «Про науково та науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року №848-VIII (далі по тексту - Закон №848).

14. Відповідно до п. 20 частини 1 статті 1 Закону № 848 визначено, що науковий працівник - це науковий працівник-вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

15. Згідно з частини 6 статті 37 Закону № 848 різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев`ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

16. Частина 17 статті 37 Закону № 848 встановлює, що дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно з цим Законом, недержавних університетів, академій, інститутів, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, які знаходяться на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджені Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

17. Дія цієї статті також поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників, які працюють у міжнародних наукових організаціях, членом яких є Україна, відповідно до міжнародних договорів України, за умови добровільної сплати страхових внесків відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідно до договорів про добровільну участь, укладених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, з такими підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними).

18. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вказані норми щодо відшкодування різниці пенсії не регулюють спірні правовідносини, оскільки відповідач не відноситься до суб`єктів на яких розповсюджується дія Закону № 848.

19. Так, судами встановлено, що відповідач не є науковою установою, організацією, підприємством чи вищим навчальним закладом.

20. Відповідач не проходив відповідну атестацію згідно з вимогами Закону №848, а тому на нього не може розповсюджуватись обов`язок здійснювати фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник.

21. Згідно довідки № 00191158 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 29.01.1999, видами діяльності відповідача є: 27.10.0 чорна металургія; 27.52.0 стальне лиття; 27.35.0 виробництво феросплавів та іншої продукції, не віднесеної до інших угруповань; 37.10.1 обробка металевих відходів та лому чорних металів; 51.70.0 інші види оптової торгівлі; 29.14.2 виробництво механічних передач загального машинобудівельного призначення.

22. Відповідач не проходив атестацію у порядку статті 11 вказаного закону.

23. На противагу встановленим судами попередніх інстанцій обставин позивачем жодних доказів не надано, будь-яких доречних аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

24. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

25. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

27. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

29. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі №805/1576/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний