ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №742/4236/15-а

адміністративне провадження №К/9901/46103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Федотової І.В., суддів Губської Л.В., Літвіної Н.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі також - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання внести відомості про неї до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, як про особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як матері померлого військовослужбовця, інваліда 3 групи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2017 року постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено; визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради щодо невнесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомостей про ОСОБА_1 як особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, відомості про ОСОБА_1 як особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнано протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради поновити ОСОБА_1 надання пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як непрацездатному члену сім`ї, звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у припиненні надання передбачених частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби, членам їх сімей, що перебували на її утриманні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задоволено; постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача з відповідним пакетом документів про включення її в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, як це передбачено пунктом 5 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, як мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (далі - Положення №117), у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що визнаючи протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби, та зобов`язуючи поновити такі пільги, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач із такими позовними вимогами не звертався.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при новому розгляді судом першої інстанції було встановлено, що позивач отримувала пільги як член сім`ї військовослужбовця і їх надання було припинено після смерті сина. З урахуванням вказаних відомостей представником позивача було подано заяву з проханням при вихід суду (в разі необхідності для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) за межі позовних вимог.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням даних положень, позивач вважає, що суд першої інстанції виніс обґрунтоване рішення та застосував таких спосіб захисту, який в даному випадку найбільш ефективно захищає права позивача та не суперечить закону.

Водночас позивач зазначає, що, як вбачається з постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року суд першої інстанції скористався саме правом виходу за межі позовних вимог, але помилково в рішенні послався на те, що позовні вимоги були уточнені.

Зазначене, на думку позивача, незначне порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до положень частини другої статті 317 КАС України у апеляційного суду не було підстав для скасування рішення з цих підстав.

Позиція інших учасників справи

21 травня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 26 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №742/4236/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач є інвалідом першої групи, з 1998 року отримує пенсію у мінімальному розмірі і потребує постійного стороннього догляду.

Разом з нею постійно проживав її син ОСОБА_2 , 1972 року народження, який був інвалідом третьої групи, внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби і йому надавалась 50% знижка плати за житлово-комунальні послуги на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач перебувала на утриманні сина.

У 2015 році син позивача помер, внаслідок чого надання пільги плати за житлово-комунальні послуги було припинено.

На звернення позивача до відповідача із питанням продовження надання пільг після смерті сина, ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для отримання 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами, оскільки син помер не під час проходження військової служби, а вже після звільнення з неї.

Незгода позивача із бездіяльністю відповідача, яка полягала у невнесенні відповідачем відомостей про неї у Єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги, як про особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) серед іншого передбачено, що звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

В той же час, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесені відомостей про неї у Єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги, як про особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до пункту 2 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, як мають право на пільги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, до Реєстру включається така інформація: загальні відомості про пільговика (прізвище, ім`я та по батькові, число, місяць, рік народження, адреса, склад сім`ї), реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він реально користується.

Згідно з пунктом 5 вказаного Положення, для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу довідку про склад сім`ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Разом з тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача з відповідним пакетом документів про включення її в Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, як це передбачено пунктом 5 вказаного Положення, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання внести відомості про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, як про особу, яка має право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як матері померлого військовослужбовця, інваліда 3 групи.

Із касаційної скарги вбачається, що зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині доводами касаційної інстанції не спростовуються взагалі.

Водночас доводи касаційної скарги стосуються висновків суду апеляційної інстанції в частині вимог, які були задоволені судом першої інстанції на підставі заяви про збільшення позовних вимог від 23 листопада 2017 року.

Так, позивач визнає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про визнання протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби та зобов`язуючи поновити такі пільги, помилково послався на заяву позивача про збільшення позовних вимог від 23 листопада 2017 року.

На думку позивача, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про визнання протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виплати ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як члену сім`ї, після смерті звільненої з військової служби особи, яка стала інвалідом під час проходження військової служби та зобов`язуючи поновити такі пільги, скористався своїм правом та відповідно до частини другої статті 9 КАС України вийшов за межі позовних вимог та застосував таких спосіб захисту, який в даному випадку найбільш ефективно захищає права позивача та не суперечить закону.

Однак, з такими доводами касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до першого речення частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дійсно, другим реченням частини другої статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції таким правом не скористався та не вийшов за межі позовних вимог у відповідності до частини другої статті 9 КАС України, а послався на заяву про збільшення позовних вимог від 23 листопада 2017 року, яка в матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що суд першої інстанції в дійсності скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 9 КАС України та вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки судом першої інстанції в постанові від 23 листопада 2017 року не наведено жодного мотивування необхідності вийти за межі заявлених позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд першої інстанції як на підставу задоволення додаткових позовних вимог посилався саме на уточнення, викладені в заяві від 23 листопада 2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги, які не були заявлені ОСОБА_1 порушив норми процесуального права, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа