Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №816/2004/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 квітня 2018 року

справа №816/2004/16

адміністративне провадження №К/9901/581/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у складі судді Канигіної Т. С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів Старостіна В. В., Бегунца А. О., Рєзнікової С. С. у справі № 816/2004/16 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пирятинське відділення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі по тексту відповідач, податковий орган) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 24 червня 2016 року № 0000072100 у розмірі 17 000 грн.

28 лютого 2017 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Пирятинське відділення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту третя особа).

31 жовтня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій від 24 червня 2016 року № 0000072100.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного рішення, внаслідок не доведення податковим органом складу правопорушення, покладеного в основу його прийняття.

18 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі по тексту Закон № 481/95-ВР), пункту 2 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790, статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій щодо винесення спірного рішення. Скаржник просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

26 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання цієї ухвали.

9 січня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/2004/16.

24 січня 2018 року справа № 816/2004/16 надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та має право на здійснення таких видів діяльності: код КВЕД 47.25 «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (основний)», код КВЕД 47.26 «Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах», код КВЕД 47.29 «Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах».

16 жовтня 2015 року оперуповноваженим підрозділу кримінальної міліції у справах дітей Пирятинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області капітаном міліції ОСОБА_2 встановлено реалізацію продавцем ОСОБА_3 однієї пляшки горілки "Перепілка" (0,2 літра) неповнолітній особі ОСОБА_4 в приміщені кафе "Пелікан", розташованого у м. Пирятин, по вул. Єлени, 1, де проводиться господарська діяльність позивача.

Факт правопорушення зафіксовано протоколом ПО №007406 від 19 жовтня 2015 року (дата вказано помилково, фактична - « 16 жовтня 2015 року»).

24 червня 2016 року податковим органом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПО №007406 від 19 жовтня 2015 року винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 0000072100, яким за порушення частини 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

13 квітня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі 816/2007/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0000062100 від 24 червня 2016 надано оцінку протоколу, яким зафіксовано факт правопорушення, покладеного в основу винесення у цій справі спірного рішення.

Згідно висновків суду у справі 816/2007/16 протокол про адміністративне правопорушення ПО №007406 від 19 жовтня 2015 року (дата вказано помилково, фактична - « 16 жовтня 2015 року») є таким, що не відповідає вимогам закону та не є належним і допустимим доказом.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі 816/2007/16 набрала законної сили 1 серпня 2017 року.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено відповідальність суб'єктів господарювання у разі здійснення, серед іншого, роздрібної торгівлі, алкогольними напоями без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, можливе лише за умови встановлення та доведення складу правопорушення, а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії. Відтак склад правопорушення є наявним у разі сукупності ознак - відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та факт збуту такої продукції, зафіксований у порядку визначеному діючим законодавством.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності податковим органом складу правопорушення, передбаченого абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, належними, допустимими і достатніми доказами.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виснувалися на тому, що рішенням в іншій адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено недопустимість протоколу ПО №007406 від 19 жовтня 2015 року (дата вказано помилково, фактична - «16 жовтня 2015 року»), яким доводиться факт правопорушення позивача у цій справі.

Протокол є основною і обов'язковою формою фіксації факту адміністративного правопорушення, який повинен відповідати вимогам, що висуваються до його процесуальної форми і змісту і регламентовані статтями 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі положень частини третьої та четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожен доказ має бути належним і допустимим. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Верховний Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, отриманий з порушенням вимог законодавства, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), не може визнаватися допустимим доказом і за відсутності інших доказів у справі, які підтверджують факт вчинення правопорушення, не може бути підставою для винесення рішення про застосування фінансових санкцій.

Суди попередніх інстанцій при оцінці всіх обставин справи дійшли обґрунтованого висновку про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2015 року ПО №007406 як доказу у справі та відсутність інших доказів, якими б підтверджувався склад правопорушення, а відтак безпідставне застосування до платника податків фінансових санкцій за порушення частини 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР у розмірі 17 000 грн.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 816/2004/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер