Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2018 року

Київ

справа №810/1758/16

адміністративне провадження №К/9901/39521/18

№К/9901/39523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Державної фіскальної служби України та Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 (судді Василенко Г.Ю., Виноградова О.І., Лиска І.Г.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (судді Кузьменко В. В., Василенко Я.М., Степанюк А. Г.)

у справі № 810/1758/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс»

до Державної фіскальної служби України, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофармпартнерс» (далі- Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) з розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 18.01.2016 та про визнання зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки податкову накладну №1 від 27.04.2016 року подані 28.04.2016 року.

Свої вимоги позивач мотивував безпідставністю дій ДПІ з розірвання у односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з Товариством, що призвело до неправомірного неприйняття податкової накладної позивача від 27.04.2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним рішення ДПІ про розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №180120161 від 18.01.2016 року та визнано зареєстрованою 28.04.2016 року у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства №1 від 27.04.2016 року.

Не погодившись з судовими рішеннями Державна фіскальна служба України та ДПІ звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

У своїх запереченнях на касаційні скарги Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

16.03.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство, як платник податків, перебуває на обліку у ДПІ.

У січні 2016 року між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів №180120161.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 договору №180120161 останній діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до органу ДФС нові посилені сертифікати УЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Пунктом 4 розділу 6 договору передбачено право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифікату відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків міста реєстрації.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Товариством отримувались посилені сертифікати ключів зі строком дії : з 02.04.2015 по 01.04.2016 та з 28.03.2016 по 27.03.2018 (а.с.14-17).

28.04.2016 Товариство направило засобами телекомунікаційного зв'язку податкову накладну №1 від 27.04.2016 року.

Відповідно до отриманої позивачем квитанції №1 податкову накладні доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 28.04.2016, проте документ не прийнято. Можливою причиною неприйняття податкової накладної зазначено розірвання договору про визнання електронної звітності.

На час виникнення спірних правовідносин загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису внормовувались Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N233 та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року.

Задовольнивши адміністративний позов суди дійшли вірного висновку щодо безпідставності тверджень відповідачів про те, що на час подання податкової накладної №1 від 27.04.2016 року закінчився строк дії договору №180120161, оскільки під час розгляду справи ДПІ та Державна фіскальна служба України не заперечували та не спростовували тверджень Товариства про те, що інформацію про наявність нових посилених сертифікатів ключів з терміном дії з 28.03.2016 по 27.03.2018 позивачем було направлено податковому органу 28.03.2016. З огляду на це, строк дії договору №180120161 було пролонговано до 27.03.2018 року, а доказів наявності передбачених пунктом 4 розділу 6 цього договору підстав для його дострокового розірвання відповідачами не надано.

Також відповідачами не надано доказів наявності передбачених Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 підстав для відмови у прийнятті податкової накладної №1 від 27.04.2016.

З огляду на це судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено адміністративний позов як в частині визнання протиправними дій ДПІ щодо розірвання договору, так і в частині визнання зареєстрованою податкової накладної.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність доводів якими мотивовані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер