Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №825/759/17

адміністративне провадження №К/9901/42852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (судді Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М., Шелест С.Б.) у справі №825/759/17 за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000029/2 від 04 квітня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00031, з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів правильності визначення митної вартості товару, були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію на подібні товари, наявну у митного органу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000029/2 від 04 квітня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00031.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначили що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, надані документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню. Сумською митницею Державної фіскальної служби не доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим висновки митного органу про не підтвердження поданими документами митної вартості є необґрунтованими.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 24 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Мороз В.Ф.) касаційна скарга залишена без руху, надано 30 днів на усунення недоліків касаційної скарги. 14 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження, витребувано справу №825/759/17 з суду першої інстанції.

21 березня 2018 року справу №825/759/17 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 49, 51, 53-64 Митного кодексу України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

01 вересня 2016 року між Приватним підприємством "Семенівська мануфактура" (покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (постачальник) укладено Контракт № BSN1-09/2016 (Контракт) на поставку товару.

Статтею 3 Контракту передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до "ІНКОТЕРМС-2010". Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в рахунку-фактурі.

Як вбачається з Інвойсу від 03 лютого 2017 року №BTCN2017045 (далі - Інвойс) та пакувального листа до зазначеного Інвойсу, партія товару складається з товару у асортименті та загальною кількістю 18 717,76 доларів США.

20 жовтня 2014 року між Приватним підприємством "Національні традиції" (виконавець) та Приватним підприємством "Семенівська мануфактура" (замовник) укладено договір № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника

Приватним підприємством "Національні традиції" до відповідача та одночасно з митними деклараціями по поставці товару подані наступні документи: Контракт № BSN1-09/2016 від 01 вересня 2016 року; Інвойс №BTCN2017045 від 03 грудня 2017 року; пакувальний лист до Інвойсу №BTCN2017045 від 03 лютого 2017 року; видаткова накладна № 0000002017045 від 03 лютого 2017 року; відвантажувальні специфікації № BTCN2017045/130045-1 від 06 лютого 2017 року.

Позивачем для митного оформлення подано копії додаткових документів, на підтвердження заявленої митної вартості товарів: міжнародна товарно-транспортна накладна від 04 березня 2017 року № 7583; коносамент від 29 березня 2017 року № SZ1745438АО; калькуляція від 21 лютого 2017 року № BTCN2017045/01; звіти про оцінку майна від 03 квітня 2017 року № 05-07/04/45; листи від 24 лютого 2017 року № 9.001/24.02, № 10.001/24.02, №11.001/24.02; лист від 03 квітня 2017 року № 68, лист від 04 квітня 2017 року № 124, лист від 21 лютого 2017 року № BTCN2017045/21; лист від 22 лютого 2017 року № BTCN2017045/22; лист від 23 лютого 2017 року № BTCN2017045/23; лист від 24 лютого 2017 року № BASM2017/9, прайс-листи.

Під час митного оформлення товарів Сумською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 04 квітня 2017 року №UA805180/2017/000029/2, збільшено суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів на 87 025 грн. 81 коп.

Підставою для проведення коригування митної вартості товарів зазначено, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та не достатньо документально підтвердженими; не надано запитувані документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядні методи не застосовані у зв'язку з відсутності інформації. Підставою для визначення митної вартості товару є цінова інформація щодо імпортних товарів з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України.

Сумською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA805180/2017/00031 з причин порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 та у зв'язку з прийняттям рішення від 04 квітня 2017 року №UA805180/2017/000029/2.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митний орган не довів, що подані Приватним підприємством "Семенівська мануфактура" документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митний орган не обґрунтував та не довев неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та необхідності визначення митної вартості товару саме за резервним методом.

У касаційній скарзі відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій щодо коригування митної вартості товару посилається, зокрема, на відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо включення до ціни товару вартості навантаження та доставки товару до порту відправки.

Верховний Суд вважає такий висновок скаржника безпідставним, оскільки за офіційними правилами тлумачення торговельних правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року термін CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, термін CIF передбачає обов'язок продавця щодо оплати витрат і фрахт.

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повністю встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі №825/759/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер