Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2018 року у справі №812/190/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

Київ

справа №812/190/16

адміністративне провадження №К/9901/31836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 у справі за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрліспром», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ДП «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» у березні 2016 року подало до суду позов, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності ДП «Сєвєродонецьке лісомисливське господарство» з податку на додану вартість за листопад 2014 року, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0006371503.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перевірки суб'єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік проводяться виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки дохід позивача не перевищує 20 мільйонів гривень та діяльність позивача не підпадає під винятки, що містяться в законі, то відповідач неправомірно провів камеральну перевірку. Окрім того, відповідач повинен був перевірити всю податкову звітність позивача суцільним порядком і при встановленні правових підстав для проведення камеральної перевірки зазначити про це в акті перевірки. Податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки позивач вчинив з ТОВ «ВП «Укрліспром» реальні господарські операції.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 26.09.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.11.2016 залишив без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведена відповідачем камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності показників з податку на додану вартість підпадає під заборону проведення перевірок, визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, оскільки обсяг доходу позивача не перевищує законодавчо визначені 20 млн грн.

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до вимог законодавства та у межах наданих повноважень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.06.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження, ухвалою від 10.12.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 11.12.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області провела камеральну перевірку податкової звітності ДП «Сєверодонецьке лісомисливське господарство» з податку на додану вартість за листопад 2014 року. При камеральній перевірці контролюючий орган використав інформацію, надану контролюючим органом щодо фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВП «Укрліспром» за період листопад 2014 року, відповідно до якої встановив ухилення постачальником товару ТОВ «ВП «Укрліспром» від реєстрації цих податкових накладних та сплати податку на додану вартість, що є порушенням пункту 200.1.10 статті 200 ПК України, а також поставив під сумнів вчинення позивачем з цим постачальником реальних господарських операцій.

За результатами камеральної перевірки контролюючий орган склав акт від 04.09.2015 № 352/12-14-15-03/14-00993610, в якому зафіксував порушення позивачем вимог підпунктом 187.1 статті 187 , пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 00006371503 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 126,45 грн, у тому числі в сумі 37 701,16 грн за основним платежем та в сумі 9 425,29 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 зазначеного Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналіз зазначених норм Закону свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Достовірність, повнота нарахування та сплати платником податків податкових зобов'язань за результатами здійснення конкретних господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність визначення платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів/послуг та податкових зобов'язань з цього податку. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку правомірності визначення платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів/послуг, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Водночас Верховний Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що камеральні перевірки даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість підпадають під визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» заборону.

Аналіз пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону свідчить про те, що запроваджені тимчасові обмеження проведення окремих видів податкових перевірок

не стосуються камеральних перевірок. Метою, з якою була прийнята ця норма Закону, є зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн, а також ефективне використання ресурсів фіскальних органів під час проведення перевірок, що потребували значних зусиль як з боку контролюючих органів, так і платників податків. Однак проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Разом з тим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що деякі помилкові висновки судів попередніх інстанцій права не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду