Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №803/1770/17

адміністративне провадження №К/9901/55553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року (суддя Денисюк Р.С.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (судді: Довга О.І. (головуючий), Запотічний І.І., Сапіга В.П.)

у справі № 803/1770/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2017 року № 0007561409 та № 0007571409.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 317 257 грн та з податку на додану вартість на суму 351 727 грн, у зв`язку з чим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС у Волинській області протиправно.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 04 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 14 серпня 2017 року № 0007561409 та № 0007571409.

Судові рішення мотивовані тим, що включення вимог ПП «Захід» до реєстру вимог кредиторів та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняє перебіг позовної давності на період дії мораторію та виключає закінчення строків позовної давності. За таких обставин суди дійшли висновку, що відповідачем неправомірно донараховано Товариству грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, у зв`язку з чим прийняті ГУ ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову Товариства. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства, невірно оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, та обставини справи.

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 17 липня по 25 липня 2017 року працівниками ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали господарського суду Волинської області від 04 лютого 2012 року у справі № 5004/407/2 та відповідно до наказу від 14 липня 2017 року № 1792 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2017 року № 7383/14-09/30739485, в якому працівниками контролюючого органу зафіксовано порушення Товариством пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 317 257 грн, у тому числі: за 2015 рік - 703 грн та за 2016 рік - 316 554 грн; порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 351 727 грн, у тому числі: за грудень 2016 року - 351 727 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач 14 серпня 2017 року прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0007571409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/послуг на загальну суму 439 658,75 грн (за податковими зобов`язаннями - 351 727,00 грн, за штрафними санкціями - 87 931,75 грн) та № 0007561409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 396 571,25 грн (за податковими зобов`язаннями - 351 727,00 грн, за штрафними санкціями - 79 314,25 грн).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області мотивує тим, що Товариством до складу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку, не було віднесено кредиторську заборгованість перед ПП «Захід» у сумі 2 110 362 грн та не стягнуто після закінчення строку позовної давності, а тому на підставі підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України така заборгованість вважається безнадійною та згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України включається до складу доходу від будь-якої діяльності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Відповідно до пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з частинами першою-третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Волинської області від 04 квітня 2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі у справі № 5004/407/2 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд». Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойки (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

05 червня 2012 року ПП «Захід» звернулося із заявою до господарського суду Волинської області про визнання ПП «Захід» кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд» на суму 2 125 061,93 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21 лютого 2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельрембуд», серед яких визнано вимоги кредитора ПП «Захід»: у розмірі 2 125 061,93 грн - вимоги четвертої черги, 1113,00 грн - вимоги першої черги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.

З огляду на зміст вищенаведених норм та встановлені обставини справи включення вимог ПП «Захід» до реєстру вимог кредиторів та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняє перебіг позовної давності на період дії мораторію та виключає закінчення строків позовної давності. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно не відображено в рядку 01 декларації «дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 рік та за 2016 рік оподатковуваний дохід в загальній сумі 1 762 539,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 3904,00 грн, за 2016 рік на суму 1 758 635,00 грн, оскільки перебіг позовної давності на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупинено.

Щодо висновку ГУ ДФС у Волинській області, викладеного в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством не відкориговано суму податкового кредиту за грудень 2016 року, сформованого при отриманні неоплачених товарів, послуг протягом строку позовної давності від ПП «Захід» на суму податку на додану вартість 351 727,00 грн, то колегія суддів виходить із наступного.

Так, позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що відповідно до оборотно-сальдової відомості за 2016 рік по рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Товариством відображено кредиторську заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Захід» та за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року обороти по даному постачальнику відсутні. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку, що товари (послуги), отримані позивачем від ПП «Захід» підпадають під ознаки безоплатно отриманих, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів (послуг) у платника податку відсутнє.

Разом із тим, відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи те, що ухвалою господарського суду Волинської області від 04 квітня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство, включено вимоги ПП «Захід» до реєстру вимог кредиторів та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, на період дії мораторію перебіг позовної давності зупинено, а тому у позивача відсутні правові підстави для здійснення коригування суми податкового кредиту за грудень 2016 року в сумі 351 727,00 грн.

З аналогічних підстав необґрунтованим є твердження відповідача про те, що за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року позивачем отримано товари/послуги від ПП «Захід», які не оплачені протягом строку позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому у позивача відсутнє право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак всупереч вимогам вищенаведеної норми ГУ ДФС у Волинській області, стверджуючи, що строки позовної давності по вимогам щодо стягнення з Товариства 2 110 362 грн закінчились, а тому позивач повинен був віднести цю суму до складу доходу від будь-якої діяльності, не надало доказів того, що сума 2 110 362 грн не увійшла до затвердженого в межах справи про банкрутство реєстру вимог кредиторів Товариства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним та таким, що відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2017 року № 0007561409 та №0007571409.

Касаційна скарга ГУ ДФС у Волинській області не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова