Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2018 року

Київ

справа №803/1612/16

адміністративне провадження №К/9901/48726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сеник Р.П., Обрізко І.М., Попко Я.С.)

у справі №803/1612/16

за позовом Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Луцька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулась в Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що за позивачем рахується податковий борг у розмірі 25 000 грн., що виник на підставі узгодженого податкового повідомлення - рішення від 18.06.2015 №28558-17.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року позов задоволено: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в дохід з Державного бюджету України податковий борг в розмірі 25 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що за позивачем рахується податковий борг у розмірі 25 000 грн., що виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 18.06.2015 №28558-17, яке за наслідками судового оскарження залишено в силі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила про відсутність підстав для стягнення податкового боргу, посилаючись на те, що податкове повідомлення рішення, на підставі якого він виник, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

23 квітня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 18 червня 2015 року Луцькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.06.2015 №28558-17, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Відповідач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.

Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2015 №28558-17 - відмовлено.

15 лютого 2016 року податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 15.02.2016 №680-17, в якому зазначено, що станом на 14.02.2016 загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25 000 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11. ст. 87 ПК України).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 18.06.2015 №28558-17.

З огляду на вищевикладене, а також те, що податкове повідомлення рішення на підставі якого виник податковий борг скасовано в судовому порядку, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області зазначеної суми податкового боргу.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова