Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №806/631/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №806/631/16

адміністративне провадження №К/9901/25968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (суддя Бучик А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Інспекція) про стягнення на його користь з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області пені по бюджетній заборгованості в сумі 28165,63 грн., яка була ним нарахована в зв'язку з тим, що ПДВ за вересень 2015 року в сумі 1770051 грн. була йому відшкодована з порушенням встановленого строку на 22 дні.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" пеню в розмірі 12802,56 грн. на суму заборгованості бюджету з автоматичного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та встановлено строк для усунення вказаного недоліку до 15 липня 2016 року, а ухвалою цього ж суду від 15 липня 2016 року задоволено клопотання Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги й встановлено такий строк до 29 липня 2016 року.

Ухвалою від 01 серпня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

21 вересня 2016 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, одночасно заявивши й клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 КАС України, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у клопотанні про його поновлення, неповажними; запропоновано Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області надати суду докази подання бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджетних видатків та кошторису на 2016 рік, передбаченої в проекті кошторису на 2016 рік суми по коду КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", фактично отриманої та витраченої суми коштів протягом 2016 року, тобто докази щодо дати надходження коштів, з яких було сплачено судовий збір.

В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Інспекцією надіслано до суду заяву, у якій остання, крім посилань на недостатність бюджетного фінансування, зазначала й про блокування казначейською службою її рахунків з метою виконання зобов'язань як боржника із сплати коштів (в підтвердження чого надала копії листів УДКСУ у м.Житомирі Житомирської області №03-08/1648 від 09 червня 2016 року, №03-08-/1684 від 10 червня 2016 року, №03-08-/1705 від 14 червня 2016 року), а також ту обставину, що кошти було розблоковано на виконання її листів від 04 серпня 2016 року.

Ухвалою від 01 листопада 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.

При цьому, як зазначив апеляційний суд, додані відповідачем до клопотання копії документів підтверджують обставину непроведення платежів за його платіжними дорученнями саме станом на 09, 10 та 14 червня 2016 року; що ж до інших днів періоду, які припадають на проміжок часу з 16 червня 2016 року (дата первинної подачі апеляційної скарги) до 16 вересня 2016 року (дата сплати судового збору), відповідачем не надано доказів блокування рахунків та (або) відсутності на них коштів.

Крім того, заявником не надано й доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження з 16 вересня 2016 року (дата сплати судового збору) по 21 вересня 2016 року (дата звернення до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 01 листопада 2016 року, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просила вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначала, що поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження була зумовлена відсутністю належного бюджетного фінансування та подальшим блокуванням коштів на рахунках установи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, повторна апеляційна скарга на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Інспекцією у заяві причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, касаційний суд вважає, що Інспекції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення Інспекції з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу Інспекцією було подано 21 вересня 2016 року, тобто майже через два місяці після її первісного повернення судом апеляційної інстанції; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять; до того ж, як зазначив сам заявник, наявні на його рахунках кошти казначейською службою було розблоковано ще на початку серпня 2016 року (на виконання листів податкового органу від 04 серпня 2016 року).

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду