Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №296/5701/17

адміністративне провадження №К/9901/2224/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання нечинними рішень та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Іваненка Т.В., Кузьменко Л.В., Франовської К.С. від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання нечинними рішень і стягнення коштів та просив: визнати нечинними протоколи засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира № 22 від 02 лютого 2017 року про відмову у виплаті йому пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та № 24 від 16 червня 2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 липня 2017 року № 11653/04 та стягнути з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належну позивачу недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 20900,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію з 1998 року; з 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Однак, у період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року позивач пенсію не отримував і органи пенсійного фонду незаконно відмовляють у її виплаті за вказаний період, посилаючись на витяги з протоколів засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково: визнано нечинними протоколи засідань комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира від 02 лютого 2017 року № 22 про відмову у виплаті пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та від 16 червня 2017 року № 24 про відмову у відновленні пенсії за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 липня 2017 року № 11653/04; зобов`язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок недоотриманої пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2017 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата пенсії позивачу була припинена та не виплачувалась Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, де був зареєстрований ОСОБА_2, відтак відмова Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відновленні пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року є незаконною.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати оскаржується лише в судовому порядку, а тому питання відновлення пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року можливе лише за умови скасування рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, закріпленого в протоколі № 12 від 27 вересня 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що підстави для припинення виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення» відсутні, відтак, відмова комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира стосовно виплати пенсії за спірний період є протиправною.

Від Виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира та Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких містяться заперечення проти касаційних вимог та вказується на їх необґрунтованість.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 поставлено на облік внутрішньо переміщених осіб згідно довідки від 24 лютого 2017 року № 0000125113;

З 01 лютого 2017 року позивач перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно довідки від 20 червня 2017 року № 1351.

Відповідно до витягу з протоколу від 16 червня 2017 року № 24 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, ОСОБА_2 призначено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі за місцем її фактичного проживання відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов.

З витягу з протоколу від 02 червня 2017 року № 22 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено у відновленні виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, оскільки до 28 лютого 2017 року він перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Згідно з копією витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат або відмови у призначені (відновленні) пенсії внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 27 вересня 2016 року № 12 ОСОБА_2 відмовлено в поновленні пенсії.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 Порядку соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Згідно пунктом 16 Порядку рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол від 27 вересня 2016 року № 12, яким позивачу відмовлено в поновленні пенсії винесений комісією районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не знайдено підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки розгляд питання відновлення пенсії ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2016 року можливий лише за умови скасування рішення комісії районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, що відображене в протоколі № 12 від 27 вересня 2016 року.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 705/552/15-а.

Судами першої та апеляційної інстанції не залучено до розгляду справи комісію районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району та не надано належної оцінки тому факту, чи правомірно комісією районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району відмовлено позивачу у призначенні (відновленні) соціальної виплати.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки колегія суддів повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко