ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 червня 2020 року

справа №1.380.2019.004752

адміністративне провадження №К/9901/10914/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у складі суддів Кузьмича С. М., Глушка І. В., Шавеля Р. М.,

у справі № 1.380.2019.004752

за позовом ОСОБА_1

до Галицької митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Львівської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В :

17.09.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , платник мита, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №UA 209000/2019/000343/2 від 02.08.2019 про коригування митної вартості товару, з мотивів безпідставності його прийняття.

19.11.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA 209000/2019/000343/2 від 02.08.2019.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури №FV2/2019 від 16.07.2019.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку - фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.02.2020 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнив, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 1.380.2019.004752 та прийняв нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції висновувався на наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано будь-яких документів про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 Митного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача.

17.04.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та не застосував правові позиції в подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №809/1884/16, позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16, а відтак порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права призвели до скасування законного та обґрунтованого рішення у справі.

Скаржник доводить, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень статей 53, 64 Митного кодексу України є підставою для скасування такого рішення.

Натомість суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням правових позицій Верховного Суду викладених у зазначених постановах відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заявник касаційної скарги зазначає, що касаційна скарга у даній справі стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Також ОСОБА_1 у касаційній скарзі відтворює обставини справи, доводить, що він на підставі рахунку-фактури № FV2/2019 від 16.07.2019 в Республіці Польща придбав автомобіль марки RENAULT TRAFIK, рік випуску 2015 , ідентифікаційний номер автомобіля НОМЕР_2 .

Впродовж усіх судових розглядів позивач доводить, що ним відповідно до виставленого рахунку 16.07.2019 сплачені продавцю кошти у сумі 21000.00 PLN (аркуш справи 12).

17.07.2019 з метою митного оформлення придбаного автомобіля, митним брокером подана Львівській митниці ДФС експортна митна декларація №19L331020Е0410062 згідно з якою митна вартість цього авто визначена у сумі 21300.00 PLN (аркуш справи 17).

До декларації митної вартості додані: рахунок-фактуру (інвойс) №FV2/2019 від 16/07/2019, відповідно до якого вартість придбаного позивачем автомобіля склала 21000.00 PLN; декларацію про походження товару № FV 2/2019 від 16/07/2019; акт про проведення огляду товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, що здійснюється при виконані № UA20903/2019/48612 від 20.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.07.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 17.07.2019; інші некласифіковані документи - фото від 23.07.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження транспортного засобу; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, а саме відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11 вересня 2015 року №689 та постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12 грудня 2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9900.00 Євро.

Відповідач з огляду на неможливість послідовно застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (статті 59 МК України) та метод 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (статті 62 МК України) та метод 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, визначив митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС, яка склала 9900.00 Євро.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною рахунка - фактури надано документи відповідно до переліку, зазначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України, зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару, які за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини другої цієї статті. Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, суд першої інстанції оцінив критично, зазначивши про це у судовому рішенні з тих підстав, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості.

Суд першої інстанції оцінюючи доводи відповідача про те, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі, дійшов висновку про те, що вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Також, суду першої інстанції не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем.

07.05.2020 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього Суду від 21.04.2020 та витребував справу № 1.380.2019.004752 з Львівського окружного адміністративного суду.

11.05.2020 справа № 1.380.2019.004752 надійшла до Верховного Суду.

05.06.2020 відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, спростовуючи доводи скаржника, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що до митного оформлення подано фактуру № FV2/2019 від 16/07/2019 де ціна за вказаний транспортний засіб становить 21000 PLN , однак в експортній декларації №19L331020Е0410062 ціна відрізняється і вказана 21300 PLN.

Суд зазначає, що впродовж судових розглядів судами попередніх інстанцій різниця між фактурною та митною вартістю не з`ясована, хоча це є однією із підстав обґрунтованого сумніву митниці у правильності визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції покликаючись на положення статті 368 Митного кодексу України, згідно приписів якої для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів, зазначає, що приходний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.

Позивач доводить факт сплати за придбаний автомобіль на підставі рахунку-фактури № FV 2/2019 від 16 липня 2019 року марки RENAULT TRAFIK рік випуску 2015 , який він придбав у Республіці Польща.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи матеріали справи встановив, що цей рахунок не є платіжним документом, який доводить факт оплати автомобіля.

Враховуючи межі касаційного перегляду встановлені статтею 341 КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року Верховний Суд не має права додатково перевіряти докази.

17.07.2019 з метою митного оформлення придбаного автомобіля, позивачем подана Львівській митниці ДФС митна декларація № 19PL331020E0410062, згідно з якою митна вартість цього авто визначена у сумі 21300, 00 PLN та до декларації митної вартості були додані ряд документів для підтвердження митної вартості товару.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11 вересня 2015 року № 689 та постанови Кабінету Міністрів України № 1077 від 12 грудня 2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9900, 00Євро.

Відповідачем митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару склала 9900,00Євро.

Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення транспортного засобу документів Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 209000/2019/000343/2 від 02 серпня 2019 року, яким визначено ціну транспортного засобу в сумі 9900,00 Євро.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 49, частини першої статті 51, частини першої, другої статті 52, частини першої, другої, третьої статті 53, частин першої, другої, сьомої статті 54, частини першої статті 55, частин першої, другої, третьої, четвертої, п`ятої, шостої статті, восьмої статті 57, частини першої, другої статті 58, статті 64 Митного кодексу України, який зумовив висновок про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин щодо заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другої, четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За позицією суду апеляційної інстанції обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що застосовує правову позицію, яка викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час митного оформлення, відповідачу було надано митну декларацію № UA209190/2019/051802 від 01.08.2019 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару.

При перевірці поданої митної декларації № UA209190/2019/051802 від 01.08.2019 та документів долучених до декларації, митним органом встановлено, що в документах, котрі підтверджують числові значення складових митної вартості наявні розбіжності та вони не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Так в фактурі № FV2/2019 від 16.07.2019 ціна за вказаний транспортний засіб становить 21000 PLN, а в експортній декларації № 19L331020Е0410062 ціна відрізняється і становить 21300 PLN.

Застосовуючи частину першу статті 368 МК України, якою встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів та пункт 8 розділу 2 наказу ДФС України №689 від 11 вересня 2015 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів ІІІ та ХІ МК України та наказу Міністерства фінансів України № 684 від 31 липня 2015 року, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, перевіряє відомості, які містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів.

В результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з статті 57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість, що зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що Львівська митниця ДФС, направляючи повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися приходного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.

Таким чином за висновком суду апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 МК України.

Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 МК України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в певних випадках, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Посилання скаржника на пункт перший частини четвертої статті 328 КАС України зумовило прийняття касаційної скарги до провадження.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, предметом касаційного перегляду у якій були постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, якими вирішений спір, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000440/2 від 20.09.2016.

Здійснюючи касаційний перегляд у справі №809/1884/16 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення у справі №809/1884/16 про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною другою статті 53 МК України, а також витрати на транспортування вантажу від місця завантаження до перетину митного кордону України, тоді як Митниця не довела, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

За висновком Верховного Суду у справі у справі №809/1884/16 доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання Митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а, предметом розгляду у якій було визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 № 700080000/2016/000036/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 12.05.2016 №700080000/2016/00041.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги у справі №805/2713/16-а, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга митного органу не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД № 700080000/2016/002287 12.05.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт від 04.02.2016 разом з додатком № 1 від 04.02.2016 та додатковою угодою № 1 від 28.03.2016, рахунок-фактуру (інвойс) від 05.02.2016 № 160431-1, №160431-1-1, від 31.03.2016 № 160431-1-2, митну декларацію країни експортера від 28.03.2016 № 10101050/280316/0000291, платіжне доручення від 11.02.2016 №13983.

Частиною третьою статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання профілю ризику за напрямком митної вартості, а також наявність в ціновій базі ЄАІС ДФС інформації щодо митного оформлення ідентичного товару за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим, 12 травня 2015 року митним органом шляхом надсилання на адресу позивача електронного повідомлення було витребувано додаткові документи згідно переліку. У цей же день, позивач повідомив орган доходів і зборів про неможливість надати додатково витребувані документи на протязі 10 календарних днів.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2016 №700080000/2016/00041, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 №700080000/2016/000036/2.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів у справі №805/2713/16-а погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Слід вказати про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Слушними є також висновки судів попередніх інстанцій у справі №805/2713/16-а про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд у справі №805/2713/16-а вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Посилання на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 14.08.2018 у справі №821/1617/18 є неприйнятним оскільки така постанова в ЄДРСР відсутня.

Щодо посилання на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, предметом розгляду якої є зокрема визнання протиправними та скасування з мотивів безпідставності вісімнадцяти рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих відповідачем впродовж лютого 2017 року.

У справі №815/1670/17 позивач імпортував товар (продовольчі товари, взуття, тканина в асортименті), придбаний на умовах зовнішньоекономічного контракту № AL- ED/12-16 від 22 грудня 2016 року, укладеного з компанією ETERNAL DEVELOPMENT LP. (Китай) та на умовах інвойсів на конкретні поставки. Умови поставки - CFR, «Інкотермс»-2010.

З метою митного оформлення імпортованих товарів позивачем до митного органу протягом лютого 2017 року подано вісімнадцять митних декларацій типу «ІМ 40 ТН», кожна з яких була прийнята і зареєстрована митним органом. До митних декларацій долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

За вказаними тимчасовими митними деклараціями зазначені товари після проведення митного контролю і митного оформлення випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, визначеною за ціною договору згідно статті 58 МК України.

В подальшому, у зв`язку з отриманням точних відомостей про товари, на підставі статей 260-261 МК України, Товариством до митного органу подано вісімнадцять додаткових митних декларацій, в яких митна вартість товарів визначена за першим методом, однак митний орган не здійснив митного оформлення за зазначеними митними деклараціями, прийнявши спірні рішення про коригування митної вартості товарів у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації.

Підставами, що покладені в основу прийняття спірних рішень (ідентичні) про коригування митної вартості товарів, зазначено загальне твердження про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом. В окремих спірних рішеннях зазначено про відсутність відомостей про страхування та вартість перевезення, відсутність умов оплати в інвойсах, неналежність висновків про якісні і вартісні характеристики товарів.

Суди попередніх інстанцій у справі №815/1670/17 дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, сукупністю яких повністю підтверджено складові митної вартості товару.

Судами у справі №815/1670/17 оцінено і повністю спростовано кожен з доводів митного органу з числа покладених в основу спірних рішень (витрати на страхування і перевезення несе продавець, відтак вони не входять до складових митної вартості і не потребують підтвердження), оцінено як безпідставне здійснення коригування заявленої Товариством митної вартості - з урахуванням того, що тимчасові митні декларації були прийняті митним органом без жодних зауважень, а товари на їх підставі випущені у вільний обіг без витребування будь-яких додаткових документів.

З такими висновками погодився Верховний Суд у справі №815/1670/17.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов у справі №815/1670/17, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Верховний Суд у справі №815/1670/17 вважав, що висновок судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів у справі №815/1670/17 виходила з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 07.08.2018 у справі №808/1619/16, предметом спору в якій є зокрема рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2015 №125110011/2015/010467/2.

Для здійснення митного оформлення першої партії товару 23.11.2015 позивачем до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №125110011/2015/018605, відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 241650 грн (тобто 12,46 грн або 0,52 доларів США за 1 кг), у тому числі транспортні витрати.

Позивач при поданні митної декларації визначив митну вартість партії товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митна вартість згідно з частиною десятою статті 58 МК України включила вартість товару згідно рахунків та вартість інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару. При визначенні митної вартості товару позивачем було обрано перший метод та у ВМД вартість була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди, виходячи з ціни, встановленої сторонами у контракті на умовах поставки FCA LT Klaipeda Інкотермс-2010 та транспортних витрат.

Разом з ВМД №125110011/2015/018605 позивачем подано до митного органу документи. Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару, тому запропонував подати додаткові документи: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; страхові документи (якщо товар був застрахований); документи на перевезення товару від перевізника; висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформацію біржових організацій про вартість товару.

На виконання вимог Київської митниці ДФС позивачем надано пояснення, що на час декларування у нього відсутня можливість надати додаткові документи на підтвердження рівня митної вартості товару, вказував що витребувані документи будуть надані митниці протягом 80 днів з моменту митного оформлення товару.

27.11.2015 Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 125110011/2015/010467/2 із застосуванням резервного методу у відповідності до статті 64 МК України. Мотивуючи своє рішення, відповідач зазначив, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, неможливо встановити митну вартість товару.

Коригуючи митну вартість товару, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядними методами з розрахунку 1,2 доларів США за 1 кг, згідно вантажно-митних декларацій від 15.09.2015 № 125110011/2015/13341 та від 23.09.2015 № 125110011/2015/013835.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням, але з метою випуску у вільний обіг товару скористався правом наданим частиною третьою статті 52 МК України та оформив 27.11.2015 нову ВМД по формі МД-2 № 125110011/2015/-18979 та сплатив ввізне мито і гарантію у розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною митницею, сума грошової застави 99664,44 грн.

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій у справі №808/1619/16, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України.

Верховний Суд у справі №808/1619/16 зазначив, що судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Поряд з цим у справі №808/1619/16 судами встановлено, що Київською митницею ДФС при коригуванні митної вартості товарів за вантажно-митною декларацією №125110011/2015/018605, використовувалась інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно оформлення подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема, від 15.09.2015 №125110011/2015/13341 та від 23.09.2015 № 125110011/2015/013835.

Так згідно з копією вантажно-митної декларації від 15.09.2015 №125110011/2015/13341 та вантажно-митної декларації від 23.09.2015 №125110011/2015/013835, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товарів, якою підтверджується, що ТОВ «Маритим» ввозило на територію України від експортера Ideal Foods Ltd Сполучене Королівство, рибу морожену: обрізі лосося атлантичного/тримінг Salmon Trimming skin on with bones, морожений, на шкірі, з плавниками, з кісточками, без вмісту солі та спецій, не піддані кулінарній та термічній обробці, на умовах поставки DDU UA Київ. Декларація була подана іншим постачальником, де декларант самостійно визначив митну вартість по першому методу, як 1,2000 доларів США за 1 кг.

За вантажно-митною декларацією від 23.11.2015 №125110011/2015/018605 та взятими митницею для порівняння від 15.09.2015 № 125110011/2015/13341 та від 23.09.2015 №125110011/2015/013835 є різними умови поставки, поставка здійснювалась іншими перевізниками, покупцем товару є ТОВ «Маритим».

Щодо посилання відповідача на розбіжності відносно оплати за товар, неподання банківських платіжних документів встановлено, що термін сплати за інвойсом від 04.11.2015 № 6 визначено: 15 календарних днів від дати відвантаження з Клайпеди. Тобто на час розмитнення товару 23.11.2015 ТОВ «Кліон» не могло надати докази оплати товару через її відсутність. В матеріалах справи є докази оплати товару 25.12.2015 продавцю фірмі Nolan Seafoods UK Ltd, а саме, платіжне доручення в іноземній валюті або банківський металах № 156, платіжне доручення від 14.12.2015 № 8276 підтверджує оплату транспортних послуг при поставці товару згідно інвойсу від 04.11.2015 № 6 від м. Клайпеда (Литовська Республіка) до м. Запоріжжя (Україна).

Крім того, відповідно до експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати від 23.11.2015 № ОИ-623 ринкова вартість обрізок лосося мороженого, країна походження Шотландія Сполучене Королівство, на умовах поставки FCA Клайпеда Литва, склала 0,394 - 0,600 доларів США за кілограм, тобто у ціновій варіації, яку у митній декларації заявив позивач.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у справі №808/1619/16 на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, Верховний Суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Щодо застосування судом апеляційної інстанції правових позицій викладених в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 в справі №804/16271/15 та від 15.05.2018 №809/1260/17.

Предметом розгляду справи №804/16271/15 серед іншого було рішення про визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.06.2015 №110010000/2015/600392/1. За результатами касаційного перегляду у цій справі задоволено касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2016, якою відмовлено у задоволені позову залишено в силі.

Суд касаційної інстанції у справі №804/16271/15, приймаючи позицію суду першої інстанції, висновувався з того, що зі спірного рішення вбачається, що у митного органу була наявна інформація, за якою ввезений ідентичний товар «концентрат залізорудний агломераційний» (за прямим контрактом, враховуючи якісні показники за вмістом Fe - в середньому від 66,1%-66,6%) на умовах СРТ Дніпродзержинськ МД від 13.03.2015 №110010000/2015/020288 - середня вартість одиниці товар 2,8569 руб.РФ/кг, МД від 13.03.2015 №110010000/2015/020301 - середня вартість одиниці товару 2,8534 руб.РФ/кг при базовій ціні сировини з базовим вмістом Fe 66% на рівні 2263,00 руб.РФ/т без ПДВ та вартості плати з перевезення, при цьому вартість перевезення - 580 руб.РФ/т. Митний орган встановив, що базова ціна сировини з базовим вмістом Fe 66% на умовах СРТ Дніпродзержинськ «концентрату залізорудного агломераційного» за прямим контрактами складає 2,843 руб.РФ/кг.

Верховний Суд у справі №804/16271/15 визнав, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно погодився з відповідачем, що документи виробника та контрактоутримувача дійсно містять суттєві розбіжності щодо вартості товару.

Крім того, судами у справі №804/16271/15 встановлено, що позивачем не надано ні під час митного оформлення, ні під час судового розгляду справи договору із третіми особами, який пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається. Вказаний факт унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребовуваних митним органом позивачем не надано.

У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Судом апеляційної інстанції у справі №804/16271/15 при скасуванні рішення суду першої інстанції не спростовані висновки суду щодо обґрунтованості сумнівів митного органу в правильності митної оцінки товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Суд касаційної інстанції у справі №804/16271/15 вважав, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд у справі №804/16271/15 звернув увагу на те, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 15.06.2015 №110010000/2015/600392/1, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 МК України.

У справі №809/1260/17 предметом розгляду якої є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2017/000429/1 від 03.07.2017 та зобов`язання визначити митну вартість товарів, що її було скориговано на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2017/000429/1 від 03.07.2017, за методом визначення митної вартості за вартістю операції, суд касаційної інстанції висновувався на системному аналізі положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України, якими встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі №809/1260/17 виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надані документи, які містять розбіжності, зокрема: у фактурі №112/06/2017 від 26.06.2017 покупцем вказаний позивач, також в митній декларації країни відправлення зазначений позивач. Однак у банківському платіжному документі не має посилання на фактуру, якій відповідає платіжний документ. Також в платіжному документі міститься графа «орlаtа», у якій прописана сума 90, але в інших документах ця сума не фігурує, а також відсутній підпис покупця.

Відтак, обставини у справі №809/1260/17 свідчили про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що було встановлено судом попередньої інстанції та спростовує доводи позивача викладені у касаційні скарзі щодо дослідження судами обставин, які не були предметом розгляду митного органу при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав наданий позивачем експертний висновок про вартість автомобіля, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Верховний Суд визнає, що аналіз правозастосування з урахуванням особливостей зумовлених обставинами в кожній справі, остаточні рішення за результатами касаційного оскарження ухвалені Верховним Судом, як тих на які посилається заявник касаційної скарги, так і тих, правові позиції яких враховані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи доводять єдине та усталене правозастосування, зокрема, положень статей 53, 64 МК України. Результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.

Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. У цій справі судом апеляційної інстанції обставини визнані як такі, що обґрунтовують сумнів визначення митної вартості позивачем, що зумовлює правомірність визначення митної вартості митним органом за резервним методом, натомість у наведених судових рішеннях Верховного Суду - як такі, що давали або не давали для цього підстави.

Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність застосування митним органом допоміжного резервного методу, з огляду на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, яка полягає у ненадані позивачем до митного органу та до суду будь-яких документів про фактичну сплату за транспортний засіб та правомірність використання середньої ціни, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, із використанням цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Суд зазначає, що у межах спірних відносин судом апеляційної інстанції встановлено, що має місце не автоматичне збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а саме використання інформації системи (АСАУР ДФС) для визначення середньої ціни. Це зумовлено системним аналізом положень пункту 57 статті 4 МК України, частинами третьою та четвертою статті 368 цього кодексу, за якими особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність, відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (антологічні) товари відповідно до вимог цього кодексу.

Верховний Суд формує правовий висновок, за яким обов`язковими умовами для касаційного перегляду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є незастосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду викладеного у постанові щодо застосування норми права та застосування цієї норми у подібних правовідносинах, що характеризується наявністю відмінних юридично значимих фактів, які виокремлюють ці відносини поміж інших.

Суд визнає, що такі відмінності між спірними правовідносинами та правовідносинами, які були предметом дослідження у судових справах, за якими сформовані правові висновки Верховним Судом у інших справах, на які послався скаржник, відсутні.

Звертаючись до Верховного Суду скаржник з огляду на малозначний характер цієї справи вказав, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, скаржником жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.20-19.004752 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер